| Юрій Юрійович Дараган - український поет, виразний представник «празької школи», нащадок по батьковій лінії запорожського сотника.
Народився 16 березня 1894 року у Єлисаветграді (нині – Кіровоград) в родині залізничного урядовця. Мати – грузинка (картвелка), мала гімназійну освіту (померла коли синові було 9 років). Батько - українець (помер за три місяці до народження сина). Володів гарно українською і грузинською мовами, обидві вважав рідними. Пізніше він скаже: «Думкою ніколи не зрадив українству, а серцем? Серцем українізувався поступово. Найбільш помагали наша пісня і наша історія. Що часами наповнює тебе божевільною гордістю, а часом так нелюдськи бичує ганьбою і соромом. Тепер? Тепер я не в стані говорити про українство спокійно… тепер бути не українцем я у жодний спосіб не зможу, і щоб зі мною не виробляли, я завжди зостанусь чи ув’язненим, чи розстріляним, чи помилуваним, але назавжди – українцем.»
Під час Першої світової війни – підпоручник російської армії, був поранений. З осені 1917 р. і до листопада 1920 р. – старшина Армії УНР, з якою і перейшов Збруч. Перебував у таборах українських емігрантів – Вадовіц, Ланцут, Каліш, Шипюрно. Один із засновників таборового літературного місячника «Веселка», один із ініціаторів створення товариства українських письменників «Культ» у Подєбрадах . Був слухачем матуритних курсів при Українській Господарькій Академії в Подєбрадах, студентом Українського Вищого Педагогічного Інституту ім. М. Драгоманова в Празі.
Публікувався у часописах «Нова Україна», «Веселка», «Літературно-Науковий Вісник», альманахах «Поросль», «Іммортелі». Єдина прижиттєва збірка «Сагайдак» вийшла у Празі 1925 р.
Юрій Дараган помер від туберкульозу 17.03.1926 р. у м.Плешове, поблизу Праги. Був похований на Ольшанському цвинтарі в Празі в одній могилі з побратимом мистцем (графік) Степаном Колядинським; у середині 1930-х рр. закінчився контракт оренди цієї ділянки землі й могила була знищена новим похованням .
Контактна інформація:
|
