Нiна Кiмстач

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2009.05.22/ усміх щирий.../ Свiтлана Залiзняк
	Закономірно, що за неправильні наголоси  - саме пан Смєхов. А я - за правильні. Кожному - своє. Успіхів та вдячних читачів!
	2009.05.22/ Ці руїни силу мають/ Ростислав Смехов
	Та ж мають таки, Ніно - правда Ваша:) А ми? Взятися б, та відбудувати колишню славу нашу, яка б крапля її нам не діставалася... А стосовно зауважень Вашої попередньої співрозмовниці скажу, що, по-перше, іконопис поетування України дійсно нагадує, а подруге - а чи існує в українській чи російській літературах бодай один класик, який би не підлаштовував наголоси під себе хоч раз у житті? Ніхто не безгрішний)))
	2009.05.18/ Вірш про Україну 2002/ Ніна (Рівне)
	Лана, Ви дарма так. Напевне, Вам здалося, що я образилась. І мої емоції були не такі вже й бурхливі. А без емоцій ВЗАГАЛІ життя не буває. Мої помилки від того, що я -російськомовна. Якщо Вам не подобається слово критика, скажу так: мені без зауважень ніяк не можна. Будь-ласка, зауважуйте. І повірте, я не ображаюсь. Я для цього вже занадто доросла. З повагою.
	2009.05.18/ Не критика.../ Лана
	Була заувага - не критика. Наголоси відіграють неабияку роль. Справді доброзично пишу Вам. Писати про Україну, як на мене, не кожен може: це ...як ікону малювати. Зобов"язує. Крім емоцій, образи варто шукати оригінальні... Більше радити не буду, бо пишете знову   отут "пАгано". Можливо, комусь і так добре... :) Даруйте, що потурбувала.
	2009.05.18/ Вірш про Україну 2002/ Ніна (Рівне)
	Не вважаю лапідарність паганою якістю. Крім того у мене про Україну є й менш лапідарні вірші. Але дякую за участь і критику. З повагою, Ніна
	2009.05.17/ вітаю!/ Лана
	"ЗнівЕчена краса". У вірші  Вашому про Україну (2002) і досі отакий  наголос... Це нІвечить вірш, до того ж занадто лапідарний ... Про біль такий  писати варто художніше. Успіхів!