Сергій Татчин

Книга гостей автора

Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей

Код підтвердження:
Введіть код підтвердження: *
Ім'я: *
Місто:
E-mail:
WEB:
Тема: *
Повідомлення: *

	2010.01.27/ коли в самісінькому центрі мозку/ Василь Кузан
	Оглушений поцілунком у ліве вухо... Це, певно, про кожного чоловіка. Хоча, НІ! Це про половину чоловіків, бо інша половина оглушена у праве вухо! ______________________________ це точно:) то там дзвенить, то там....
	2009.12.27/ Сливи/ Світлана-Майя Залізняк
	Сергію, прочитала щойно "Сливи"( сайт ПМ). Бракне слів. З теплом - я.
	2009.11.29/ Носоріг/ Андрій Стебелєв
	Сергію, все зрозуміло. Дякую. Буде нагода - надсилайте вірша й приходьте. Сподіваюся, до зустрічі. Успіхів та гараздів, щироваш _____________________________________ ок! навзаєм - гараздів та успіхів:)
	2009.11.18/ Не відмаХУЙтеся від Носорога/ Андрій Стебелєв
	Минулого року Ви не знайшли часу, бажання, можливостей (додайте будь-що ще!) для палювання на Носорога. Цього року Ви (або, здається, Ваш фантом), починаєте (починає) гру в аналогічному темпі. ТАК чи НІ - це Ваш вибір, гідний поваги. До зустрічі (замріяно посміхаюся) або подальших успіхів (машу хустинкою чи тріпаю носовичком). _______________________________________________ дописувач безжально пресингує бідного автора, загнавши його (як дитину, безпомічного!) в глухий кут: лівою - по печінці, правицею - в сонячне сплетіння... при цьому весело й завзято хекає в такт своїй безжальній праці – так, ніби махає колуном біля дривітні: ґе-е-ех! ху-у-ухх!! ґґа-а-ахх!!! безпомічний автір почувається мішком з картоплею і, врешті_решт, виснажений, висне на канатах, правдоподібно пускаючи слину... в напівтемній залі чутно ліниве брязкання виделок, жіночий сміх, дзенькіт бокалів і в"ялі аплодисменти... решта ґорору в приваті.
	2009.11.13/ не передати словом/ Ніка Новікова
	(намугикує) яка пєсня! (намугикує далі) яка ж усе-таки хороша!.. (намугикує голосніше. змахує ностальгічну сльозу. починає підтанцьовувати) _________________________________ та ладно тобі (відмахуєцця)... ти ж все розумієш (міцно фатає за руки, щоб не крутилася і пильно вдивляєцця - чи дійсно розуміє) трохи /відвертої/ лірики, яку вкрай потрібно лишити патосу, а тому - трохи стьобу, трохи візуального конструювання - і ось тобі результат. ...градація оцінки якого балансує десь між "нарочитою" лірикою і попсятиною:) хоча автор має свою власну думку щодо цього всього....
	2009.10.28/ ПРИВІТ/ Сергій Руденко
	Здоров, брате Татчин! Я часом "безслідно" заходжу до твоєї книги гостей... А цей раз код підтвердження вискочив, неповіриш, "6666"!  Містика якась, блін, - подумав я собі, та й плюнув тричі через ліве плече:-).   Як ти? Що нового? (так спитав, ніби був в курсі про старе:-).   Тримайся! Успіхів тобі! _________________________________________ а-а-а-а!!! здоров, друже :))) тре було плюнути чотиричі: тоді б точно... (плює один недостаючий раз) як я? я як... як... ну, коротше, якось так ось... зі всіх сил тримаюся. дякую за візиту. щиротвій.
	2009.10.22/ жовту корову_осінь/ ЧЖ (вона ж ЛЛ)
	от завжди хотіла дізнатися, який же він - бог риб. і чи летить від з ними - з рибами - на юх, чи чекає їхнього повернення на своїй рибобожій хмарці? А взагалі бог риб має бути дєвачкой. або жінкою. На правах осіннього друзя (нахабно так) - я. _______________________________________ бох риб - він полюбе з ікрою. але не дєвачка. й не жінка. тобі, осіння друзяко, не видає, що тут ховається неабияке протиріччя? в порівнянні з цією дилемою, всі інші питання - просто сємушки.
	2009.10.21/ Вважайте це персональним запрошенням!/ Андрій Стебелєв
	МАЛАХИТОВЫЙ НОСОРОГ – 2009 19 декабря 2009 года в субботу с 17.00 до 22.00 в винницком турклубе «Меркурий» (ул.Пушкина, 40) стараниями поэтической группы «Лирики Transcendent’a», творческих сил, близких к ЛИТО «Современник» и сайту «Поэзия и авторская песня Украины» (www.poezia.org), состоится вечер, в программе которого под вино и фрукты:   - «открытый микрофон» (по минуте всем желающим); -  подведение литературных итогов винницкого ЛИТО «Современник»; - выступление почетных гостей; - авторская песня; - и, наконец, конкурс одного стихотворения «МАЛАХИТОВЫЙ НОСОРОГ – 2009». Поохотиться на носорога может любой, представивший до 19 декабря одно свое стихотворение (до 40 строк !!!) на украинском или русском языке устроителям конкурса – Андрею Стебелеву (п/я 575, Винница-1, 21001; [email protected]), Сергею Негоде ([email protected]), Леониду Борозенцеву ([email protected]). Автору рекомендуется  дать своему произведению характерное название из одного – двух слов. Стихотворение допускается на конкурс устроителями только при условии личного присутствия соискателя на вечере в «Меркурии». Стихи без указания авторства будут прочитаны со сцены охочими до декламации участниками вечера. Стихотворение-победитель и лучший чтец определяются голосованием жетонами, выданными на входе всем пришедшим. Стихотворцу достается носорог из конголезского малахита, лучшему чтецу – не менее интересный приз. Приходите, приезжайте, приносите стихи, новогоднее настроение и бутылочку винца! Справки по телефонам: 067 900 63 45 (Андрей Стебелев); 063 597 04 86 (Сергей Негода); 063 139 92 20 (Леонид Борозенцев). ______________________________________ "Вважайте це персональним запрошенням!" - звучить круто... майже як погроза :))) а ще вкрай зацікавило "Справки по телефонам:.." -  гарячково думає: яку ж таку довідку вичепити у поважних організаторів... ну яку ж таку.... але так нічого путнього до голови й не лізе... щиро вдячний за персональне - щироваш. дякую, Андрію.
	2009.10.14/ На розбитому флангові оборони/ Еллана КіБо
	Кажуть, трохи важко читати збірки. Сперечаюсь - то не збірка, то цикл, цілесенький, одна єдина картина, яку буде змарновано, якщо подати вірші окремо - розповзуться. Але тут мушу погодитись: таки важко. Можливо, це лише мені так здалося, тому, що тематика не близька, вірші здалися задовгими і не дуже мені цікавими (дуже прошу мене пробачити).  А от форма - бездоганна. Тобто, написано дуже майстерно, і мова жива й цікава, і таке враження, що вам навіть слова не доводилось підбирати - ніби самі стелилися. Тому буду шукати у вас іще щось, гадаю, ви не обмежуєтесь міжгалактичними боями та віршами про службу. Знову ж таки, хай би навіть і так,  але в цих віршах важко знайти особистість автора, вірніше, важко відчути. А поезія - вона ж ніби-то мусить, крім зображення, транслювати і емоції також, хіба ні? __________________________________ дякую за візит. думатиму... (поліз шукати емоції... хоч якісь.... бодай одну...)
	2009.10.12/ в досить-таки мерзотному/ Світлана Козаченко
	Що ж це Київ так тобі насолив? А я його люблю, тільки не теперішній, а наш, старий, радянсько-провінційний. Але якщо Київ у тебе - провінція, то Вінниця - точно нє! Твої вірші викликають у мене комплекс неповноцінності. Сама знаю, що це неправильно. (продовжує їсти свої нерви - від своєї нетакості...) __________________________________________ не те щоб насолив.... та й не насолив зовсім.... комплекс неповноцінності - це коли читаєш неповноцінні вірші: я працюватиму над собою. привіт.