| Фільтри: Всі власники авторських сторінок зі всіма статусами |
| абвгдеєжзіїйклмнопрстуфхцчшщюя |
Книга гостей автора
Поля з позначкою * обов’язкові для заповнення. Введення коду підтвердження є елементом захисту від спаму, який розсилається електронними роботами в книги для гостей
 | 2008.04.25/ стук стук стук (вибране)/ Татчин |
| перечитував вашу інтимну лірику, зупинився на Трьох місяцях весни... файна річ, в тому сенсі що знімає з читача верхнє нашарування - саме тверде і заскорузле, і читач робиться тоді тонкостінним, вразливим... чутливішим. тоді він притискає оте чтиво до себе і воно безболісно з ним асимілюється в одну істоту: читач&чтиво... вірш здіймає на поверхню спільне чуттєве і його так багацько - що треба перечитувати: тоді хвиля котиться на хвилю і виникають неперевершені враження, кожен раз інші (під настрій). ну, звичайно ж, з деякими чоловічими поправками). все ж пережите лишається з нами - нікуди не дівається - так от я до нього повернувся лицем і вгледівся... за що авторині і вдячний. Три місяці писались як "дивний час", то такими вони і є, дивними :). Авториня у свій час загубила у творі частинку себе, а Читач натомість нині віднайшов у ньому щось для себе… саме така приємність і мала окрасити мій суботній ранок :) Певно в ідеалі (та в принципі і в реалі теж) асиміляція читач-твір (і десь там між ними малеееесенький автор) завжди створює тонку павутинку непередаваного і неповторного сприйняття. До того ж, і для автора, і для читача це сприйняття має, може бути, або є різним… а це вже може претендувати на цілий спектр сприйняттів :))) Дякую, З любов"ю, Ніка. | |
| 2008.04.16/ Слово і напрям руху./ С.М. |
| Доброго дня, Ніко. Так, звичайно, поет в силу своєї роботи має право довільно "змінювати" значення тих чи інших слів, надаючи їм інших смислів і значення, створюючи тим самим нові світи, в які занурюється читач. Але... задумайтесь...куди занурюється читач, коли поет творить не гармонічний, наповнений своїми нерівновагими (м'яко кажучи) світ? Як багато хвороб і зруйнованих доль породжує іноді така "поезія"? І як потім важко живеться таким поетам, а вони не знають чому. Мова йде не про невігластво, бо то питання інтелектуального і професійного зросту. Мова йде про відповідальність перед світом...який ми створюємо самі і в який запрошуємо наших близьких і друзів. Адже найкращі зразки поезії завжди наповнені світлом і любов'ю. І тільки цим продовжується життя на Землі, а життя поета в літературі. Спробуйте почитати вже відомі Вам твори під таким кутом зору. Впевнений, відкриєте для себе багато цікавого... в тому числі і в своїй душі. З повагою, С.М. Бажаю Любові і Радості в душі повсякчас. Довго думала, Сергію. Краще зрозуміла Вашу думку, послухавши Ваші пісні. Так, першочергове завдання митця (коли вже так себе позиціонуєш) нести своїм доробком конструктив, покращувати, розвивати, підтягувати читача до рівня поезії (і ні в якому разі не навпаки, йти на догоду шановній публіці - марна справа, якою прерогативно займається лише маскультпоезія:)) Проте (це не заперечення, то для кращої милозвучності моєї писанини) авторський світ саме тим і авторський, що ладен передати митця в усіх його переживаннях і думках через твори - читачеві. Та ніхто з нас не втілює суцільний позитив, на жаль. Вихід - сприймати поета, як людину, а вірші - як дещо есенційований, гіперболізований варіант чистих емоцій. Бо, особисто я, окрім альтруїстичних цілей – нести людям світло і добро, маю у своїй поетиці і дуже егоїстичні (тут доречно було б почервоніти, що я зараз і роблю) цілі вираження себе, вивільнення з себе сублімованого. І розумію, що цього робити не варто б, але роблю, повністю виправдовуючи своє високе звання людини. "Я же все-таки человек, и ничто животное мне не чуждо" :) З повагою і щирою вдячністю, Ніка. | |
| 2008.04.13/ Світ починається зі Слова/ Ніка |
| Доброночі, Сергію (я ж вірно зрозуміла?) Дякую, що витрачаєте час на моє невігластво:) Ви праві, первинні поняття існували задовго, але ж їх в свій час вводили в ужиток такі ж, як і ми з вами (в плані суб"єктивності:), люди. Які теж могли вкладати в них своє розуміння. НМД, не існує однаково зрозумілих речей. А понятійна етика найчастіше навпак - надихає на нове трактування її апріорій:) Тому, мабуть, і мені, як людині, яка ще не позбулась юнацького максималізму, так хочеться називати речі не притаманними їм іменами :) Дякую Вам, і я з Вами абсолютно згідна - за кожним словом - Світ. Бо спочатку було Слово, а вже потім - Світ. З повагою, НН. | |
| 2008.04.12/ За кожним словом - світ/ С.М. |
| Добридень, Ніка. Є первинні поняття, які існували задовго до появи нас з вами. І, незалежно від того хто ними користується, вони завжди мають одне і те саме значення. Тому якщо є Дар, то він є. І не має значення хто про нього говорить,- сам автор чи хтось інший. Інша річ, що в соціумі існують свої умовності що до етики вживання понять. Але це вже питання сприйняття світу тією чи іншою особистістю. І тут все залежить не від того, що відбувається, а від того як ми сприймаємо те чи інше явище. Так що, я Вас вітаю з Даром відчувати світ в поетичній формі. І бажаю ніколи " не хворіти" на поезію. Відчуваєте, як змінюється образ поета, коли Дар назвати Хворобою? За кожним словом - Світ. Яке слово...такий і світ. | |
| 2008.04.11/ Вітаю, С.М./ Ніка |
| Дякую. Ви праві, даючи певним рисам (як перевагам, так і вадам) назви і визначення, ми програмуємо себе відповідати власним статусам. Ви ж мали на увазі саме Образи, а не обрАзи, я вірно зрозуміла? Я використала чуже означення "поетичної хвороби" зумисне. Бо, як на мене, давати визначення тому, на що спроможна людина (як і, власне, вішати певний ярлик на її уміння - "талант", "дар", "майстерність", т.п.) має не вона особисто. Інакше така оцінка наврядчи буде об"єктивною. А це у будь-якому разі стане перепоною на шляху саморозвотку. З повагою, НН. | |
| 2008.04.11/ вітаю/ С.М. |
| Вітаю. Бажаю успіху і натхнення. А що до хвороби, то краще цей стан називати даром. Дар дається з вище...як випробування на дорозі досягнення смислу життя. Хвороби ж даються нам, як застереження, що ми йдемо не туди і не так. Перекидання понять іноді змінює суть того, що з нами відбувається. Це я до того, що з образами треба поводитися обережно...особливо в приналежності до будь-якої живої Душі. | |
| 2008.04.08/ Приветствие/ Александр Афонин (Киев) |
| Ника! Не делайте прививку от Вашей "болезни", она протекает вполне успешно. Мне, по крайней мере, она понравилась. Успехов! Александр, спасибо. Не буду. Ужасно рада, что Вам моя болезнь пришлась по душе :) А лечиться, как мне кажется, стоит только от того, что мешаєт жить и быть счастливым. Поэтому на данный момент мне абсолютно не грозит никакое лечение :) С уважением, НН. | |
1 | 2 | 3 | 4
