укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.12.18
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МП-575

Я твой лунный вампир - есть такой подотряд сурикатов.
Льются жалобы в реку твою вихревым перекатом.
Разнесло нас по разным степям, конурам, баррикадам -
и теперь хоть реви в галактическое решето.
Ты не знал, что забрал у меня пустячок - пол-антенны,
а в оврагах при этом разверзлись такие геенны,
что церковная знать согласится: все навыки бренны -
от пилотских до тех, что бывают у редких шутов.

Дистанцируясь от безнадёги, пищат терменвоксы.
Услыхав этот свист, я б куражиться просто зарёкся.
Ради права поважничать столько сжигается кокса,
сколько мусора город выносит за год во дворы.
Повести автосцепку, поверь, можно даже глазами
по дороге меж двух океанов собачьей лазаньи,
финишировав вовсе не в тёмном закрытом сезаме,
а в песочнице нашей, где начался новый прорыв.

Сурикат не пойдёт на таран петушиного стада:
автокурсы, диплом полицая - оно ему надо?
Ну, не вышла леталка... Ну, не получилась аркада;
ну, застрял африканец в сетях оболонских крапив.
В затрапезную пику господству шофёрского улья
у него ещё удаль соколья и хитрость манулья.
Будет "Ланос" - считай, что тебя невзначай обманул я,
но зато и не жди, что приклеится лунный вампир.

Что двухместная камера, что коридоры Минфина -
ждёшь мечту, получаешь манжету от крышки графина.
Мне по жребию выпало чувствовать впрыск эндорфина
там, где новеньких сладеньких гавриков просто трясёт.
Пусть природа берёт. Пусть заведомо тает кубышка.
Зацветёт городского пейзажа квадратная стрижка,
и подсядет ко мне в бомбовоз невозможный мальчишка -
полномочный посол позабытых богами красот.

2007
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні