| Ольга Ляснюк | ще не вмерла тільки так у коматозному хронічно важкому стані а коли пробує кліпнути очима їй відразу тичуть американські бойовики від чого амнезія доповнюється атрофацією мізків  ну то й що що перебинтовують її жовто-блакитним і загіпсовують в історію поразок
 вона вся вже у жовто-блакитному по коліна в історії  з тризубом на серці зубом всередину
 зачіпляється за пам’ятники бо думає що то її єдині герої приростає до них
 зішкрібають і знову в реанімацію робити вигляд що рятують
 а я осідлаю тобі коня викую шаблю і вирушай бути справжнім як вони але де там коли шаровари на шиї зав’язані
 а ми стаємо собою тільки на один день у серпні пробуємо ставати що ж святкувати вона у комі а ми танцюємо біля неї колом
 від того може що червоним у календарі а у неї внутрішній спротив на червоне навіть якщо свято
 якась дівка бігала у вінку зі стрічками спущеним на одне око ще пробувала скочити гопака але градуси сплутали чоботи  та й гепнулась у єдину на все калюжу і створила собою ще один символічний образ
 нічого-нічого я осідлаю коня викую шаблю причеплю вуса сховаю косу і вирушу бути справжньою
 скакатиму довго може три дні і три ночі як заведено а може й довше якщо затримають на медогляд
 але таки доберуся до Січі або деінде поставлю куреня і буду в походи ходити
 
 дуже не хочеться козака Мамая татарці віддавати
 
 спроба бути патріоткою
 а може й ні
 (назва легко змінюється)
 
 
 | 
 2005м.Луцьк
 © Ольга Ляснюк |