«...Раз голос тебе, поэт,
  Дан – остальное взято...»
                      М. Цветаева

Ми складаємо світ з найбуденніших літер,
що ввібрали і співи, і стогін осики —
і свавілля, і волю, і простір, і вітер,
смуги сонця на ґанку, травневі музики,

і далеке дитинство, рожеве та босе,
що торкалось нас подихом ледве помітним —
полудневе, суничне і простоволосе —
що довіку продовжує в слові бриніти...

Самота не чигає за тими дверима,
чи за цими, щоб раптом застати зненацька,
поки ти суголосні підшукуєш рими
на своїй, на пташиній...
Вона, чудернацька,

із тобою пліч-о-пліч роками крокує.
Це дарунок тобі — то ж приймай і не ремствуй,
що тепла й розуміння, мов кисню, бракує...
Маєш голос, поете, — відібрано решту