укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44608, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2007.10.08
Роздрукувати твір

Дмитро Кімельфельд

ПЕСНЯ О ДУШЕ

Мне было десять лет, когда впервые
Я ощутил минуты роковые,
Что не по мне пришлась душа моя,
С тех пор она во мне не умещалась,
Она в слова и звуки воплощалась
Или летала в тёплые края.

И начало её двойное свойство
Во мне рождать глухое беспокойство,
Меж нами сеять смуту и вражду,
Она любила всё, что мне претило,
Она не признавала коллектива
И не желала привыкать к труду.

В семнадцать я решил — довольно, хватит,
Настал мой час, она за всё заплатит
И я зажал её в немых тисках,
Я днём бродил с ней, тих и беззаботен,
А по ночам таскал из подворотен
И распинал на глянцевых листках.

Мой любовь ей не пришлась по вкуса,
Она и в страсти праздновала труса,
Беря на душу самый тяжкий грех,
Я от друзей и женщин отрекался,
Я от бессильной злобы задыхался,
Она смеялась на глазах у всех.

А в двадцать пять моя душу пропала
И путалась два года с кем попало,
А я бледнел и даже клял Творца,
Потом пришла, забитая, худая,
И заявила, как сова, рыдая:
«Жестокий век, жестокие сердца»...

Я помню, к тридцати она смирилась,
С ней что-то непонятное творилось,
Моя душа поддакивала мне,
И вот тогда, поверив ей, как другу,
Я с ней пошёл по Дантовому кругу,
Да так и сгинул в адовом огне.

Теперь я уличил её в коварстве,
Но поздно, я пою в подземном царстве,
Среди безмолвных, призрачных теней,
Я там прочёл на каменных скрижалях,
Что знанья скорбь людскую умножают
И от того-то души нас сильней,
Вот потому-то души нас сильней…

1990
Дата написания требует уточнения
© Дмитро Кімельфельд
© музика: Дмитро Кімельфельд
Текст вивірено і опубліковано автором

Завантажити

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні