Дрібни круасан, пий какао і мерзни.
Пиши «многа букаф»… А краще не тре.
Ти тільки квапливо мені есемесни,
Як дощ тобі пудру зітре.

Це місто як жінка з неголеним пахом.
Так справжньо і просто, що твердне живіт.
Усі запитання одним тільки махом
Зійшлися у відповідь «Oui».

Ходи і мовчи, їж горіхи у цукрі,
Знімкуй сіре небо… А краще не тре.
Париж все одно твою душу поцупить
Сигналами справжніх потреб.

Вітрини, курви, пробки, скутери, площі,
Ворони, багети, араби, мости…
А тіні від ратуш чорніші і довші,
Де ніччю асфальт замастивсь.

Це місто нестерпно-красивої смерті.
Живи в ньому вічно…  А краще не тре.
В застудженім горлі мойому упертім  
Промовчана осінь дере…