Олеся Сандига

Лягаю горілиць:
Мого янгола-хоронителя
Покусав скажений собака
З рожевим черевцем –
Такого я мріяла мати в дитинстві.

Ах, мого янгола
Вкусив скажений собака!
Тепер з його рота капає піна
І білими клаптями – синім халатом:
Він саме збирався спати.
Вечоріє.

Стаю на голову:
Злиденна лампочка
На тоненькому дроті
Не має навіть чим прикрити наготу,
А все кудись –
увись!
І тоскно прагне крізь підлогу:
Її зорі викладені паркетом.
Чи й я, злетівши в небо, розіб’юся?

Затуляю очі долонями:
Я бігла догнати Бога –
Бога відносило течією,
Виринав конопляним зернятком
На другому боці Всесвіту.
А між нами –
ряди іконостасів.

Затуляю очі долонями:
Тепер я завжди до нього спиною
І Бог замислено сидить на моєму плечі
Криводзьобим птахом.

Намагаюсь згадати:
Навіщо я бігла за ним?
І не можу.

Про ресурс poezia.org \| Новини редколегiї ресурсу \| Загальний архiв новин \| Новим авторам \| Редколегiя, контакти \| Потрiбно \| Подяки за допомогу та співробітництво		Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру \| Цікаві посилання \| Конкурси (лiтпремiї) \| Фестивалi АП та поезiї \| Літературна періодика \| Книга гостей ресурсу \| Найцiкавiшi проекти \| Афіша концертів (виступів) \| Iронiчнi картинки \| Цікавинки і новини звідусіль \| Кнопки (банери) ресурсу

***