*    *    *

Вітер виє замороки.
Цей кленок з Карпатських гір,
наче факел  з  червотоків,
покленив сокілець - вир.
Рокіт, цокіт на майдані.
– А бодай,  немає їм часу. –
оце так я зняв кайдани, –
в цій халепі  – стільки сказу.
І легкий  на все цей Ян.
Хижі –  змії   вирлоокі
прямо стрибають із ям
пращурів – на  лежебоких.
І літають край води.
–   Киш, з лігва мого кентаврик.
–   Киш, під  кайфові флоти.
–   Та не сіпай  мене гаврик.