Жбурнуть в Дніпро “мобілку”, мов гранату?!
Навіки вимкнуть хатній телефон?!
Невже цей світ когось не зміг спіймати
І свій – Прокрустів – нав`язать закон?!

Химерний час комерції і стресів,
Партійних чвар,
                        вимогливих дружин:
“В твоїх знайомих – вілли й “Мерседеси”!
А ти на це хіба не заслужив?”

Отож… Не гірш, ніж люди, треба жити
І для родини треба зароблять…
Чи “на халтуру” ще сім справ зробити?
Час зекономить –
                          книгу написать.

Не весь же вік “на дядька” працювати?!
Життя – не для поденщини й “попси”!
Тому – лизнути,
                          а того – послати,
Сховатись…
                 і творить – на всі часи!