лягає порохом
скошена трава
закінчується згубою
краса в саду
на очах моїх туга
будить мрії рисунки
в'яне абажурне листя
на малюнках сина
за ізумрудним лугом
збігає поцілунок
у джгутик вуст
те що тривале
тримало повсюди
напівобернувшись
до благополучних
зачув звук
дременувшої маршрутки
безпритульні оминувши перекупок
прошмигнули метельнувши рахунки
трусять в непосидющих смартфонах
як жити здорово
коли ясновидющий губить
авантюрний сон
що розкрив п'ятикутну
мускулатуру пелюсток
залишається сам
із собою мій сад яблунь
з кучугурами обм'яклих
грубих яблук
обливає гнівом
втрачає увагу
матюками кричить
трясеться від гніву
п'є віскарь
снодійним закушує
переживає і мучиться
від нервового виснаження  
не відчуває смаку яблука
не минає проклятуща
розпуста у цьому саду
у напівзабутому раю
у важкодоступному кутку
мчить наді мною
біла лелека з пакунком
проходить володар
рабів переді мною
мусиш за сім секунд
перевдягнутись
як він чхнув
я чкурнув з тютюном
почув свист кулі
зник у провулку
сучий правопорушник  
переводить мудрець
трьох воїнів через лихо
до лікарні до їдальні
самотужки перегорає
в очах закоцюбле сонце
брехуни перестрибнули паркан
як тільки перевдягнулись
щосекунди зникають
ці закарлючки з життя
новоприбулі в сад
сидять на лаві підступних
лине пісня галабурди
повз вінок у вусі кумасі
проминають дні непитущих
зі свіжим хлібом
після самопожертви
чути як любо пролітає
осоружний журавель
дужими крилами
трусить богохульні струни
чути тямущих мух
над срібним дзвіночком
по трасі проминають
шумно харапутні фури
проходить в'юном
той що згубив мозок
бувші в каламутті
спливають у шумні вулики
у хитромудрі вірші
скупчив сущі душі
летить стрілою ластівка
на амбразуру
тому що це життя
тягне люте привселюддя
у бруді вулиці
уникає скупий куцик
мою руку перестрибнув
щезає зі штучками
в тлустих мурах