вітаю з миром тебе запліднене Земле
твоє земне життя здається невічне
твоє яйце-райце розбилося раніше
сьогодні твоя вода є джерелом життя
а мудрість небес велична на Землі
бо незчисленна кількість суб'єктів
та постійна конкуренція за воду та землю
призвела до жаркої війни між ними
та вирвала з гарячим корінням
того чиї руки місили тісто
того чиї ноги ходили до шинку
того чиї очі сяяли квітами
того чиї вуха чули алілуя
того чий ніс чув запах меду
того чий рот пив живу воду
і похоронили серед молочних трав
але не відлучили від життя
і пустили на живі води
виплетені барвінками
зачаровані сонячні вінки
у вирій по течії до моря
але не за ними побігли
славні сини та доньки
несучи добро та щастя
магічним деревам
свяченій воді
щедрому повітрю
небесній оранці
воскреслому саду
величезній пасіці
жвавій худобі
сердешній жар-птиці
яка розносить по хатах
материнські поклики
неопалимі сенси
заповітні смисли
тихі молитви
квітучі буяння
воскреслі пісні


читачу ти в контакті з мною
прошу тебе спопели після прочитання
цей пристратний верлібр
боюсь спантеличити тебе
коли запрошую тебе у свій світ
де стихія чорного вітру заносить
мою фантазію і виносить це письмо
у непросте відчуття своїх коренів
від цього зносить мені дах
визнаю що мало обізнаний про
наше невидиме життя проте
бачу і відчуваю його через мову
про болію теперешнім життям
я не бачу себе у майбутньому часі
я там бачу себе як у потойбіччі
я наразі осмислюю все що довкола
це моє сьогодення це моя уява
з тенденціями на різні впливи
з сентенціями говорити про гріхи
а чи є можливість бути не самим собою
так у сьогоденні  бути непомітним
бути  невидимою примарою нашого часу
а чи не значить це що потрібно
мені бути відвертим відкритим і розкутим
постійно грішити словом та змінюватися
під впливом нинішніх обставин
нехай буде так як є оце мій стан
що виник з вчорашнього і тодішнього
для теперішнього
я спроектував чуття у ліричне письмо
про те що зміг  спіймати мить наснаги
я ношу з собою щастя це ліричне соло
і так буде до безмірної затятості цього світу