Сергій НегодаЖиття вщенткобзаре війна мене затягала моя голова як кумедна макітра в пеклі відмолотила мені печінки і нирки шваркнула духопеликом усі мої джерела вгатила у мої сонячні вікна зірвала три брами вперіщила воронками у мої золоті ворота гамселить по рубцям водопроводів таранить заправки розтяті загарбниками і я проміняв свою першу невдачу на шустрі хвильки дронів-пульсарів і жива моя непокарана осінь на серці чи ти моя варгата смерть ще шукаєш мене в секс-шопі так я тут у розпусті літаю з потужними турами довбуша літаю ореолами зруйнованого сорому чи я так просто у сраку поцілуваний війною чо ж ти микаєш напругою моя сорока-сестричка-душа чого рота відкрила душа на оскаженілого бугая ти бздухою не то мірою постала рутою після агресії тіло оскаженіло кабаном що брикає у долині Лиману ой пащека шокована любов'ю з-під упертого зранку як на кастрованого бика переконливо глянула нахабна лисичка відмахані іродами дзвонять дзюндзярями їхні кишки квітнуть від зайвих смаколиків хай вдячним язичками зітруться їхні ковбаски із апетитними задоволеннями вольорові рибоньки дівоньки з фігурними пампушками оці милі ципоньки побачали лихо паскудної смерті після страшних жахіть і вогняних огірочків порозстручувані каламажі в серці це ваші губоньки спеклися бомками в похоті яндоли в скоромній коновочці як куницею вибігла вся вигоріла із двору і упала прямо на землю і не встала твої вустоньки діточок за пусткою розуму сховалися а твій голосок зі хтивим язичком вже не згвалтує оцю халепу вибухає чорними очима війна підривами лоскоче ниці носи ждунів і сопе і шаленіє і щодня усіх оглядає і та бачить щораз свіжу кров на тілі яке шукала з діркою у серці з вмістилище безодні тобі ці лихострадателі наносять нову біду а ти цю сплюшену личком біду потворну скидаєш в діжу а він ще її цьом-цьом ой така морда від твого пупка смертельна пропасть війна мене витягла навиворіт у гузицю а народжені в ямі - із відрами у черзі вона має шість отворів у своєму смартфоні а в її смертельному обличчі грубо зірваний рот а її голова з грижею вона задоволено стріляє указкою в рій цюрограїв що літають над містом у неї чорна дірка в серці від нестерпного болю |
2026 © Сергій Негода |