Авторський переклад з російської


* * *

Що, хмаронько,
тиняєшся по небу голубому?
То набуваєш вигляду
пихатого верблюда
і думаєш,
що можеш персоною своєю
і сонце заслонити.
То, розпроставши пишний хвіст,
гуляєш індиком
в безодні неба,
і думаєш,
що в світі не маєш рівні ти.
То раптом –
крокодил,
відкривши пащу,
лякаючий сіяюче світило.
Та вітер дуне –
і ось уже змією
повзеш,
до сонця тягнешся
і прагнеш
його ужалити підступно.
А інколи
прикинутися можеш
і лагідним слоном…
або кущем бузковим.
Але свого обличчя ти не маєш,
А тим, звичайно, будеш,
ким бути скаже вітер.

-------------------------------------------

* * *

Что, облако,
слоняешься по небу голубому?
То примешь вид
верблюда надменного,
и думаешь,
что можно тебе своей персоной
и солнце заслонить.
То, расправляя пышный хвост,
гуляешь индюком,
закрыв полнеба,
и думаешь,
что в мире тебя важнее нет.
То вдруг ты –
крокодил,
открытой пастью пугающий ярчайшее светило.
Но ветер дунет –
и вот уже змеёй
ползёшь
и к солнцу тянешься,
стремясь его ужалить.
А иногда
прикидываться можешь
и добреньким слоном...
или кустом сирени.
Но своего обличья не имеешь –
всегда ты быть готово,
кем быть прикажет ветер.