*   *   *
Мені говорять, що я
нібито виліпив свої вірші з прози,
але вони не відають, що я
кохаю сотню відьм,
щоб виліпити одного вірша,
від котрого йде диво.


*   *   *
я не розумію, чому мої слова
гудуть як бджоли в сотах
чому в них відчувається гіркий хміль
хоча  здається  моє слово  це щільниковий
золотисто-жовтий полиновий мед життя

*   *   *
я не фарбую чорно-білими кольорами
живих істот  котрі склоні говорити
з собою моїми віршами
проте не фарби
акцентують інстинкти
вони просто іноді відкрито і свідомо
творять інтимні вірші

*   *   *
дивно, що вільного видно
у щирих віршах,
а тіло його видно в офіційних подіях
з близькими  котрі потрощили
себе просто в собі
аби жити  як лірики  
що молодші  від своїх пізніх віршів
видно що диво  бо видно світло живих

*   *   *
мене дивують ті лірики
що сьогодні пошились в політику
а вчора  були куди вільнішими
ніж зараз...