Авторський переклад з російської


* * *

Ти розлюбила. Вогнищ міць
Не обпікає, як це слово…
Як, повна мук, себе винить
Зоря безжалісно багрова,

Як жовті мертвенно листи,
Як тихо тануть, гинуть тіні,
Як повно в небі пустоти,
Як день від хвилювань хмурніє.

Ми маєм владарем жаду,
В нас самоти панує спека…
Тугою змучений, піду
В зорю заманливо далеку.

Можливо, буде певна мить,
Читаючи вірші світила,
Відчуєш ти, яких жахіть
Багаття вщент мене спалило.

-------------------------------------


* * *

Ты разлюбила. Нет огня,
Чтоб жёг сильней, чем это слово...
Как полон мук, себя виня,
Закат безжалостно багровый,

Как листья мертвенно желты,
Как тихо погибают тени,
Как много в небе пустоты,
Как день мрачнеет от волнений,

Как мы не властны над собой,
Невыносимо одиноки...
Уйду, измученный тоской,
В закат спасительно далёкий.

И, может быть, когда-нибудь,
Прочтя багровый стих заката,
Ты вдруг поймешь, какая жуть
Сожгла меня дотла когда-то.