у моєму прокопу когорти героїв
світяться розтрощені душі в осяянні
щодня звучить воскресіння дронів
я в дозорі на завісах чуйки без інтуїції
злітають  маски з облич над селом
звироднілі лиця осатанілі від депресії
люте повсякдення війни злітають дахи
скрючились дроти на бетонних стовпах
розбиті діри у вікнах на вулиці котеджів
у ніч грають невблаганні містерії боїв

щоночі лунають скажені волі міцної сили
віщі матері ненависті і ревнощі кохання
від уламків потужних хвиль чути демонів
у жовтні звиродніло сонце в очах  дітей
дитя серця - прокляте  кривавим сонцем
дівча у шоці фантому - невловиме її зло
дівчина-видіння на течії віщування добра
жінка-табу у неї безбарвна фантазія віри
моя праматір - неперервна жертва баби-яги
столітня бабуся - розірвана духом відьма
літає у ступі з одержимим серцем наснаги
раптом  розірвалася на галузки кварта
навіть не зрозумів імітацію двохсотої
взаємодії після абсурду стрілецького бою
із масштабом уражень істот у темряві
прямий вогонь уражень живих невидимок ночі
у лісосмузі повно шайтанів щільна лоза
без шансів на життя поміж мінних полів
нелінійні бойові порядки на мотоциклах
плацдарм орди скидає сотню зарядів
і все без донесень про втрати внаслідок ударів
яскраві сплески віроломних прильотів
наївні біси бавляться вогнем із нелюдями
а ти з трепетом магічного вогню місяця
молиш життя з сумлінням і відбуваєш загрози
перетворене лихо кабів під сотню гармат
не трухне шквал вогню проти злих дітей
якось не болить тіло добром після депресії
якось не шкварчить душа  злом після стресу
геть розбожеволівся і геть  розтрощений
а мій резон невидимий в чужій уяві
у прозорій коморі страхів смерті
я після воскресінь істот інородців - зомбі
веду вогонь з дшк по живим без сорому  
аж раптом не бачу перед собою гаспидів
а вони не вірять в чудесне воскресіння
після того як мене розстрілюють
ціла сотня рашистів по всьому фронту
живою лінією повзуть по правому стику
знищую усіх навіть сліди їхньої смерті
а потім бачу видіння демонів
що грабують апостолів і матюкаю світ
мій крик-сон шукає  табу у видіннях
я вбиваю у ніч і вдень людей без гріхів
моя душа знецінює живих істот у тілі
і так  у скруті тримаю себе в мокрому окопі
цілий місяць безвилазно сиджу на передку
моя душа-кобза звикла на опорнику
вбиває буття сумління того
хто складає бойові накази на мої бої
агей гаспиди тепер моя воля -
це твоє безглуздя відсидітись
на моєму терпінні
вже в печінках кипить тушняк з перловкою
але ти радієш як бунтар від звістки
що ротації не буде я знову без ротації
воля не може перестрибнути цю прірву
бере верх ворожа жадоба взяти в полон
мене бере в полон жива природи степу
я вже химера для непоправних втрат
після  загибелі моїх побратимів
відчиняю безодню і розриваю душогубів -
усі емоції загинули у великому льосі
відти позирає моя ліра сліпих жертв
у крові моя бандура лунає перегуками
існую у тьмі пекла схаменувся вбивцею
невідворотнє пронизливе лихо душі
більше не відродити мені цей край в степу
вся міць духу в одній моїй краплі крові
вій бере перегуком відлунь зі сходу
з перекидом мене із
явлених пересиджених днів
на передку в окопі
розпанахане перекотилище
котить поскрібаним полем
бачу перелеск чую переплут
вік переповість історії
усіх переплитих річок
мчить на перекір
благословенний перекат часів
його передзвін
з перезвами сіл і міст
з продухами коминів
наразі велика запара
і затятість перегомонів волі
натужились перепони
насичились перепуття
перелам з переломами
в переляках кривавих річок  
паплюжать степ гарячо-
розпашілі хуртечі
з пересвистом дронів
спантеличують критично-
мстиві зміни відтягнених рубежів
пастка стрімів напружена,
а лукавий сором переману
на пасмугах моторно-одчайдухий гнів
перенадрив роздратовано-
суєтливий азартів
схвильовано-уроча бандура
вигорає і згорає на перестані
безповоротно-трагічна пагуба
з перемолами душ та тіл
невмолимо-лукавий переблиск
в очах з пересміхом від переляку
перекидисто люто-суворий бій
на паливодах передку
зловісно-тяжка битва
з патолоччю перепендь
палає уперто-хижа війна
аж пахтить кулемет на завітрях
колоритно-легендарний берег
скажено-божевільний маневр
посеред пелехів розхристаних -
лихе десятиліття продайчуків лиха
пашить біда відверто-кривава
завія гуде у переломних вухах
перебув свято-героїчний вогонь
я без відчуттів вигораю як смалець
проклято-вируюча буря шкварчить
в пеклі а душа на перегонах вітрів