Авторський переклад з російської

* * *

Стоїть дівчинка-магнолія на тоненькій ніжці,
Білу квіточку гойдає в листяній колисці;
Її пестить у долоньках – ніжну і невинну,
Місяць світлом огортає, наче павутина.
«Подаруй мені на пам'ять квіточку, дівчиську».
Похитала головою – не вбачає зиску.
Я не витримав – і квітку із долоньок вирвав.
Мені дівчинка услід: «Кинь її, бо хирна».
Хирна?.. Аромат вдихнув повно – на всі груди –
Все пропало: що було, та і те, що буде.
Тільки квіточка одна, ніжна і невинна;
Місяць свілом навкруги, наче павутина.
І я, втомлений, заснув лиш нової ночі.
А прокинувся… – пожовкла, жити вже не хоче.
Аромат її очей вже не тішить душу.
Та оманливий дурман душить мене. Душить.

------------------------------------------------------------------

* * *

Стоит девочка-магнолия на тоненькой ножке,
Держит беленький цветок в зелёных ладошках;
Держит беленький цветок – нежный и невинный;
Лунный свет вокруг него тонкой паутиной.
«Подари на память мне, девочка, цветочек».
Покачала головой, отдавать не хочет.
Я не выдержал – цветок вырвал из ладошек.
А мне девочка вослед: «Брось, он нехороший».
Нехороший?.. Я вдохнул аромат всей грудью –
Того нет, что было, и того, что будет,
Только беленький цветок, нежный и невинный;
Лунный свет вокруг него тонкой паутиной.
И уставший, я заснул только новой ночью.
А проснулся... – пожелтел, умер мой цветочек.
Свет его душистых глаз навсегда засушен.
Только призрачный дурман душит меня. Душит.