Ї-ї-і-і, ні-ні-ні! - затріпотів у повітрі,
заскреготів "шахед".
Чую галасування безпритульних дітей
з виструбуваннями на вулиці.

Лан з голяками - школярами за канавою,
поляна зелена з ховрахами, комарами.
Гарна сонячна файна ладна береза
вклоняється рясній вільсі на березі
поміж сиві манни туману на Вовчій.

Вправна над проваллям бовкає воду.
Вожачка, Нахабна,  здатна домчати
у прокляте живими село і одтяти там
кошмари, потрясти усі строкаті прояви.

На стовбурах- стояках розлякані круки.
Хльоскають дрони, аватари-штовхачі.
Розслабся, Ромашка, роззяв рота,
розпрямся, промчав мимо рогача.
Пропаща програма, із завзяттям,
яка знищує сама себе без каяття.
Дзижчить карнавал дельтапланів
над каналом, над левадою Вовчої.
Ти не каєшся, клацай на кнопку "нещастя".


А ще здавна міста Китаю були здатні  
творити свою трутизну
під власну казну у часи війни.



Не врятовані діти війни, наполохані,
перелякані перед вистрибуваннями з вікон,
з ними роздратовані три сиві дідусі-бомжі,
замотані худючі батьки, висохлі бабуні.

Отак зомбовані полковники і генерали орди
улаштувують погроми у містах на Дону.

-Без зайвих клопотів. - Крийте усе місто! -
- А нащо ці, ненаші маленькі діти,
неприборкані діти,
нехай собі вилітають
зграями на дронах за місто.

Розперезані маніаки-"шахеди",
припарковуються над дитячою
лікарнею, і бомбардують і дряпають
необлаштовану вулицю у центрі,
закидають мінами-дефектами перехрестя,
оперезані димом блок-пости
на адмін кордоні, прямо на очах,
осяяну княжу вулицю
вкрила чорна манна від лайна.

Міщани наполохані наслідками вибухів.
Діти без води, з порожніми
роздутими животами,
бігають з відрами до ванн повними багна,
а під галасування солдат чути виразну
абракадабру з викрутасами офіцерів,
вирубили живлення на весь квартал.

Вогняна Поляна наплакалась за всю ніч,
стара бабця витріщилася на згарище,
на винищене майно своєї хати, плаче
за розтоптаними стежками,
волає на все місто за згорілим дідом.
А за містом гатить вража артилерія -
злорадна м'ясорубка рашистів
стала тотальною війною
для котів і псів.
Привокзальна галявина
аж визвірилася на сиріт,
навимахувалась у нічних боях.

Евакуюють сотні поранених
на усіх дорогах війни,
мовчазна чайна на вигоні,
евакопункт з трьох напрямків,
атакований зграєю дронів.

Безпритульні діти гасають гуртом,
бігають прокатаними дорогами
з глибокими ямами.
Діти не вирвані з очману війни,
сироти бігають з собаками
під обстрілами дронів,
а ви сховані в укритті,
неначе жирні собаки,
онуки відважного
Йоана Покровського,
правнуки голоти
Йвана Мирноградського.

Безжально вирвані діти
з Орлівки та з Гродівки,
троянова вітряна блавата
задухм'янилась
на сході України.

Учора від прильоту КАБу
згоріла "Нахабна" - дитина-сирота,
спала в ковбасній апаратній,
а позавчора крамниця
з горілкою розбита КАБом,
яку охороняв підліток
"Вертлявий".

Зачинились усі аптеки,
а ти, поки що врятована душа,
у неї ще живої покоцані стіни
у пральні шамана-цигана.

А влада подбала
про дітей-партизан,
про пам'ять,  про історію,
триметрову стелу
марнославного гетьмана,
заклала мішками з піском,
а  сироти-діти з дронами
тримають оборону
у вигорілому місті.

Незгасна у нас пам'ять на орди,
ще за отого могола Тамерлана-
хана, коли вся земля Дону
була підірвана платнею
за живі черепи,
і живими людьми
страсно порубана,
а тепер справно похована
у сакральних цвинтарях.

Чудом врятувалася Світлана-ждунка,
знервована,  очікує на свого нового
тирана, котрий з її  багатої уяви,
з учора отримує добрячого
стусана по масним
зморшкам обличчя.

Увесь Дон випростаний і знервований...
Десять років підряд Дон заливають кров'ю.
М'ясорубка рашистів розперезалась на повну.