це світло промені годинника кути цей гуркіт коливання хвиль хвилин запізнишся і потім
нас змусять вчити цей урок ще раз дивись так пильно щоб запам'ятати кожну літеру всю повість
дивись так пильно щоб повторюй все життя повторюй все мов цвіт історія невпинна
тут згасне стільки неможливості зірок як серце пам'ятяє як натомість
не серце в нас а лід сухий холодний лід сухий прозорий лід вся вічність нас не варта
пробачити як має згаснути ця зірка ні бажання тут загадувати марно
бажання мають звичку не збуватися і ми
як пам'ятаєш ми гуляли сходами і згадували світ якого не було як згадки ці прийдешні
нас тішили як повість ця здавалася приємною на смак як все було істотне і корисне
все зречення життя наповнило нас неможливо так сказати ні ми мали певний смак до дивини і тліну
горища Піднебесної пусті досліджували ми немов таємні королівства
візьми валізку цю що в ній заховано дивись лиш тільки не забудь все зайве неможливе
дивись так пильно щоб згадати потім все і все віддати світлу