якась невідома земля нам пасує все більше і вічність
судоми свідомості непереборності брухту
всі майже живі нерухомих частин балюстради
колишні кохання полишені сонця пусті
коли все закінчиться все розпочнеться спочатку
печатку життя неможливості повінь змовчати
коли все закінчиться все розпочнеться мов камінь
мов камінь як крихти колишнього хлібу було
все марно ти скажеш що ні все немарно все знову
колиска пуста мерехтіння задимлених вікон
ти скажеш все марно було тут помилка у змісті
мовчання закінчиться наче його не було