натомість світло вимкнути згадають Всесвіт знає все на згадку це життя залишить на листівці
ось обриси душі ось місто ось мости ось оцет ось цикута
маленький дивосвіт дивакуватості ослінчик так було зручніше вигадки любити ніж кохання
ось так було не все ми знали тут навпомацки брели всі загадки та решта
не знати де життя де сон де місткість для мистецтва
натомість світло вимкнути згадають і воно не озирнеться ні нас так було небачене безпечне місто проковтнуло
ми тут блукаємо в пітьмі вона цілує нас в обпечені вуста і мову відбирає
так мова обирає нас і все що буде потім
так мова турнікетів і мостів простих відомих фраз і вулиць незнайомих
де все було де мало бути ні де ми тримали стрій де виникло рівняння
ось обіймає внутрішня пітьма ось ось тло її та настрій
ось квітне цвіт задушливих дерев дороги незнайомі