безлад судоми душі ці трамвайні зупинки прозорі
карміном висвячені як день посвяти у ніщо ця земля що навспак прямує
затисни артерію ось тут зверху не йди туди де холод днів де пусті склянки від сонця
вся пустка свідомості коли ж бо світ визначить напрямок руху
коли ж бо життя перетворить пустелю на сенс
як тобі спиться тут ці зорі нестримним струмом
великі будівлі темні пусті провалля
гаразд життя не таке як ми мріяли мало бути
хіба ж то мрії колись вирізняли нас
за рогом прислів'я приказки замовляння
за рогом мереживо ситці затінки краму
не втрачай здоровий глузд в жодному разі
майстерня зачиниться о восьмій тому біжи
ось речі вони сильніші за все вони заповнюють всі простори змісту
вони падають згори зоряним пилом
чи впізнають нас наші фотографії сонце
чи впізнають кожне ім'я просте