вештатись містом без цілі куди не впаде тінь смутку тінь тягаря на яку бруківку
якщо б все мало сенс або не мало жодного все прекрасне й потворне
заборони собі дивитись у прірву заборони собі балансувати на вістрі голки крізь яку верблюди та янголи
дивляться на світ з яким нічого вже не зробити ну так все мало бути інакше все мало бути живим
це місто вигадало нас просто такі собі витинанки скорботи маленька шашіль життя
коли ти проходиш повз пласкі малюнки набирають обрисів й масштабу пласке життя створює об'єм
до чого всі ці згадки до чого всі ці квитки повернуті до чого всі листи пам'яті
зглянься на те що буває але не було