Авторський переклад з російської * * * Висить над прірвою скала, Безпечно в ніч встромивши зуби. Тут величезний остов дуба Стоїть, як лячний символ Зла. Неначе пагубним вогнем Його палила вічна мука І злісно вабила на злуку Із жахом й болем навзаєм. В повітрі тріпотить вина Та сріблом мерехтить обману. І місяць стиглий, в сяйво вбраний, Блідніє в стиску дикуна. І кров його із білих ран, Така ж блакитна, як звичайно, Тече, пронизує печаллю Примарно сяючий туман. Неспокій хмар, як чорний дим, Клубами відчаю сумління Над мертвим дубом злою тінню Пливе, стикаючись із ним. А він – примара сатани, Гноблячи місяць з небокраю, Стоїть над світом, що чекає Добра і миру, і весни. ----------------------------------------------- * * * Висит над пропастью скала, Беспечно в ночь вонзая зубы. Стоит огромный остов дуба На той скале, как символ Зла. Как будто пагубным огнём Его жгла мука вековая, Зловещим ужасом лаская, Оставив чёрный страх на нём. А в воздухе дрожит вина, Мерцая серебром обмана. В корявых пальцах великана Бледнеет спелая луна. И кровь её из белых ран, Обыкновенно голубая, Течёт, безверием пронзая Прозрачно-призрачный туман. Волненье туч, как чёрный дым, Клубясь отчаянным сомненьем, Над мёртвым дубом странной тенью Плывёт, соприкасаясь с ним. А он, осатанело остр, Луну безжалостно сжимая, Стоит над миром, ждущим мая, Безжизненный, но страшный монстр.
|