Шинок з коржами, тут як тут з'явився.
Корчма. Що не кажи, а є що в рот класти.
Кодло бувалих панів гедзиків вкидає.
Криївка з верчиками-кльоцками.
Відкалатав. Ударив макогоном по столу
ГРИЦЯ - бридкий вбивця. Дав щигля.
Бритоголові хвалять свої примхи і себе.

Та ба! Воловодить забарними дівками.
Тільки тієї слави, що вчені катюги,
всі у кандалах, як лихі барабанщики,
нещадно б'ють.
Браво козиряє на золоте яблучко,
яке вродилося на землі.
І це від коли він побачив
сокола над чайкою.
Ото птах! Жаднісінький на посмішку.
Пішов з лихою повитухою у танець.
Обмовляє капосний лиху славу.

А ти не тич йому свого карлючого носа.
Божевільний отаман на Мощуні в залозі.
До файної кралі клятий язик не в кишені.
Жалить кропивою, присікається.
Шпурляє камні вгору. Ото вже біс!
Лежень-лежнем! І зник - канцеляжка.
Украв, те чого ніколи  сам не пізнав би.

Авжеж.Нікапочки сорому не має.
Згадай себе та охни, мовчи та сохни.
Анітрішечки совість його не вставляє.
Копка в копку довбає до крові сиві очі.
Дурна мати - чиї буйні діти однаковісіньки.
А він стовбичать під каменем. Закоханий.
Вона навчила дітей ворожити у багатих.
А що вже. Під лежачий камінь вода не тече.

Усім і кожному житлове сонце
спонаджується, тому мушу вставати
щоранок, - скручуватися у ковтюжок.
Свят-вечір з багатою кутею по весні.
Як то так... із медом!  Оце халепа, -
на багат-вечір бризкати водою з мосту.
А чи богатому попові
не спиться під ранок!
Хіба може ще краще ржавіти?

Аякже, обійстя! Щодня одна і та ж
буденка. Робити роботу, а діло пришиють.
Зав'яз пазурець сокола і настав кінець.
Сяктак. А навіжений орел схопився
за голову. Навіть грім біди не забрав.
Яке ще помагайбі, так- бувай здоров.
Де там тобі братися, не лізь в очі.

Якби вашій свині якнайліпші роги,
тоб цілий світ до пуття виколола.
Добре, що немає кого схопити.
Мовбито все не поправді живе у лісі.
Якби наголо жив,
то не став би божевільним.
Але  як слід вилежатися.
Неначе той каптан, та не той карман.
Ніби виманив, буцімто звабився.


У добротності одна
бабиця у щасті.
Що ступне, той брехне.
Ще за боки бере.
Верзе все мізерне,
торочить одне кошерне
доволі витіпує язиком завійницю.
З живого тіла нещадно три шкури дере.
Кохається у суцільному добрі війни.
Мотай геть звідси під три чорти
на свої вишкварки.
Чорний терен грушок не родить, - ягідки
уражені, - колючий кущ, - і тьма-тьмуща.
Якщо мав, то сьодні їв вареники у маслі.
Розбита файна хатка, втекла й паніматка.
Та й по цій війні звідусюди чути дзвони.