Дрімучі руїни пращурів - підступні. Луна.
Брати. Гуркіт танків, сау, тягачів, гармат.
Виручила кушпіль і пилюка на фарах.
Ну, куди стільки мін? Забуріли джунглі.
Бундючні крикуни-вітри струснули піт.
Випуклі гарбузи хмар здіймають вирій.
Видющі пастухи у гарячій куряві битви.
Плакучі іви. Палаючі ланцюги скакунів.
Загудів малючий чавунчик з цибухами.
Прибульці бравурні, ніби рішучі павуки.
Паскудні пазурі дикунів - із закутків.
Захрустіли у наступі на завулки Бахмуту.
Усі укупі - вигукли припнутих шпигунів.
Випустив в будні дурні траурні думки.
Сутужні, ажурні вибухи, чути  біля бабуні.
Пахучі чаклуни. Їм яблучні струдлі.
Від звуків щурів чутний шурхіт луків.
Разючі каптурі, табуни,  випнуті тулуби.
Успіх бузувірів. Присутні патрульні.
Красуні-матусі. Відступіть цвіркуни.
У глухій смузі хутір мужніх кущів.
Тут під кручу - рубіж груші. Скуті Духи.
Юрій в журбі. Фіксуй ніч - усі рубці.
Труїть біль Михайла. Дубіють буйні душі.
Ілюзії в блискучій гуцульській млі.
Занурююсь в граніт. Грубий крушій.
Дивлюсь на блискавку, як на Дніпрі.
Відключаюсь. Вірю  плину річки.
Зустрів її. Віру. Зітхаю від цілунку.
Уклін. Падаю услід з кручі в річку.
Обігріюсь. Хвилинку. Гніватимусь.
Підіймаюсь. Віддихуюся. Шалію.
Відлупцював рідну купіль.  Сучій син.
Ліхтарику співатиму батьківщину.
Висмикуюсь. Слід стріму знищую.
Тягнутимусь і сміятимусь, і сіятиму.
Видужуюсь. Здійснююсь. Цілуюсь.
Усі зігнуті стріли шмигнули у рудий ліс.
Ти зумів відчути хвилю чуттів. Чую.
Хижу птицю уцілив. Руйную свій чуб.
Милуй, ніби з пружини прикручую.
Ніс крутий, ніби клюв у білий хліб.
У тій щілині крутіжний звуків луни.


       *   *   *
Гірка солоднеча снігових хмар на війні.
Профура-москва товкмачить
феєверками пальміру-Україну.
Джура-москва хвиськає  ракети
на вільний Харків і  грандіозний Київ.
Заметіль-метелиця бойова гамселить
і січе наша братва бовдурів орди
з
дикої кацапурні віхолою
Мацапура-москва в угарі бухкотить
 і лупасить новорічні будинки.
Шмагає тротаури в узварах
кривавого снігу. Війна за волю!
Полосує душі і лупцює нічні бульвари.
Усюди хльостають червоні вампіри -
 хлиґи-шмиґи заліщанського морозу
під світлом фар, прожекторів, фонарів.
Бздура-москва шкварить собі
вогнем тортури. А вільною Україна є і буде!
Бузувір шмагає глибоке Дніпро духопелом.
А широкий Славутич хмурить бурю
на холєру.
А по кутках дворів лемент - дуріє наш буґай.
Орда лущить бетон і товче скло на друзки.
На вустах зайд дзвенить цинкова  вуаль.
Мотлошить бузувір, колошматить столицю.
На руках  леготять криваві струни бандури.
Поштива москва лупцює і хвицькає.
Гилить паршиву сивуху і лупить ракетами.
Сурми буревіїв періщать по вільному степу.
Уся рать України рушає на баталії у степ.
Віримо у свою боротьбу за нашу землю.
Надіємось на власні гарячі серця і очі.
Любимо волю життя. Будьмо і збудемося.