Вподобав три сорочки для братів.
А потім і для своєї кумоньки придбав.
Бабоньки. В дозорах  бджоли.
Дівоньки. Немов янголи над собором.
Тітоньки. Немовби щедротні дідухи.
Жіночки. Окропіть свої сліди.
Кумоньки. Сватоньки. Невістоньки.
Людоньки виходять  за живою водою
ідуть через толоки до нових могил.
Подеколи комори в радості,
коли драконячі дрони над горбами.
На щоглах яворів сходить сонце,
від когорт зорі до поворотів доріг.
Доколи ці стодоли створені,
орки витовкли свої арт-приколи.
Парасолі соснової мли на висоті.
Судоми волошки від хворої любови.
Ніякої покори, одні прокльони москві.
А ось визвольні соколи підросли.
Молю собі добра, коли повно зла орлів.
Надіюсь на втому всохлих мостів.
Мій човен  зі схилу сповз у річку і зник.
Мрію про грозу і товчусь на териконі.
Вицілюю у квіток твої кольорові брови.
Мільйони самотніх діток у тьмі матіоли.
Заволокли горизонт кірпічні хати.
Мої перестороги переборолись уві сні.
Трошки дзвони дід потовк на вежі.
Мороки, тривоги, потвори моторні.
Обмовились пустоти просторові.
у свободі голоти і від приходів.
Нудоти війни за власні кордони.