Фронт повен антен,
дронів, стволів,
як гола історія
на очах повна вражень.
Розкішна дама.
На розхват душі -
весна проклять.
Без окуляр.
Чую запахи тіні.
Червона фарба
під колір гріхів.
Без паспорта.
Розлучена.
Капець старій війні, -
шаленіють без пристрастей.
Акценти. Спекулянтка -
з лейтенантом.
Офіціантка -
з сержантом.
Нічні позументи
пересхрещені тілами.
Цьомки- перецьомки.
Млявий фраєр - в дибілці.
Без шансу - на програш.
Обман літаючих
очей у повітрі
з патентом уяви,
під афект чуйки.
Батьківщина пахне
брудними історіями.
Ай, халепа з атлантом
працює на чорну мадаму.
Ви - мент, без дому в Києві.
Пішли. Скоріше, заходь.
А ви - волхв рідновірів
з Вінниці, Сергій Сергійович.
А я - диригентка-емігрантка
на ритуалах, тут, на Лісному,
над курганами Русі
, а ви - не без
джерел таланту
Левічки. Маєте форму.
У вас бунтують гормони,
студентки-музикантки,
провокують їхніх відунів
грати  "Рембранта".
В уяві - бажання віщуна:  
автодрон на двох - з Левічкою.
А то було мені не почути і
не побачити передбачення
чорної доби України
над собою, і над тобою!!!
Над нами  - кацапурська
хунта рашистів в Покровську.
Моменти жахів.
Амурні надії,  сатрапів -
так у вас ще є довіра
в самого себе, - знайте, -
у молодого мольфара
стара Марія розбилась
вщент, -вдівець - я,
літала Марія на смарт-дроні
без парашуту, збили свої.
У  відьмака комуни виникла
смарт-мрія про останній айфон.
Смарт-Муза, - чуєте приємний  
звук рингтону з самсунгу.
Проста  у рухах - вальсує,
дзвінка віола Карпіні.
Хаос часу втрачає
пекло - від біса.
Оце оперативка смартфону.
Акомпонемент інтелекту.
А це тобі відео моментів
у полі статевих експериментів.
Смреш-акорди від контактів
з ангелами. Якісь чужраки
на постаменті. Чудські люди.
Клієнти від президентів.
На перехресті - з дрона
убили трьох ангелів.
Білі чльози вийшли
з чорних очей дурепи.
Геть двоїться контент
мутацій на деревах Донецьку.
Уявляє успіх - в дома,
в Луганську, в Щасті.
відьмак без  регалій
- повісився сам на собі.
А чи треба мамі в Старобільску
свій суверенний зв'язок?
У казані міста - іедуть
одні бої - із бійницями.
Цигарки. Сємки. Рево. Нічники.
Якісь зміщення досягнень
на схемах переміщення
базарів. Покришували все.
Сила думок без сенсу.
Схема здогадок.
Ньюанс пабліків
відпрацює на книгу звіту.
Одні зйомки - без цензури,
з принципів і без норм.
Голос зриву на всі пошуки
прожитої драми.
200-ий, 300-ий, 400-ий.
Зниклі безвісти за 17.11.23.
Кумедна прагматика
мовного суржику.
Чи варті знаки уваги,
якщо суперечать змісту війни?
Усім живим в піку -
жертва і втрата війни - і
миттєві пошуки їжі в гуглі.
Свіжа війна - на самогоні,
несвіжий харч на столі,
без води, без горілки.
Гаряча суміш кава і сливок
і срочна шаурма - оце харчі.
Швидке мініавто
зникає з мадамою.
Страва від душі.
Набір одних спецій. Смак.
Нарешті отримав
сценарій легенди.
Легенда змінюється
упродовж три чверті
життя вашої нації.
Бужерна кумедія
нашої нації вічна,
коли в паузах смертельна
трагедія народів,
котрі за та під  Москвою.
Грані поперед стовбів
і за межи бар'єрів -
лінії магістралей - на Сибір.
Якщо це та, котра холєра!!!
із локального духу, -
то у неї майбутнє - халепа!!!
в усій глобальній мережі.

На слобідці є левада і її мансадра.
А там вся еліта Поділля.
Наші пишні дівчата
граються з пандами.
Ротонда із рідної Вінніціади
без чужої Шахерізади.
Принадна принда Вайжара
в гарячій вані. Поближче, давай.
Сідай. Красень. Куйбіда!
Твоя скаредна морда - а тато звідки,
звідти - із Невади?
А як там матка Лінда?
Ні, - не паскудна,  в Караганді?
Велика пагода у тебе, Куйбіда.
Ні, - якась брудна,  вся в гранаті?
Яка там у неї суборенда!!!
Звичайна розрада кралі - кухня і
читання Еллади. А ще корида.
Голі ягодиці Зінаїди Вайди
в помаді Перуджі. Доглядає діда.
Хайда з шухлядами грудей на пагодах.
Ябеда. Скареда. Балда. Обридна врода.
Бравада з педартами під егідою Фіджі.
Клоунади. Пагоди. Міранди. Піраміди.
Шаланду на естакаді чекає контрабанда.
Бравкійда Ізіди на веранді - під час Іліади.
Арлекінада з буфонадою - на балюстраді.
Армада занудна з трояндами Аделаїда.
Пройдова Лада на естраді в Джакарті.
Правда, Приблудова Млада вже танцює
ламбаду в Уганді. У неї - худрада, завтра.
Тамада Галайда на розраді - в Руанді.


Щедрі примари літають над обійстями.
У спідньому лежать мощі відважних
мародерів після жорстоких боїв.
Привижаються горді янголи
над розбомбленим цвинтарем.
Вимерли всі люди в донецькім селі.
У повітрі нервують граки.
Закривавлені, скаламучені
і набубнявілі покалічені обличчя.
Подірковані кулями стели небіжчиків.
Шепочуть рої у темноті - криси,
мерзотні падлюки,
бездомно вельможні коти
перед кінжальною тривогою.
Чари сонця у дворі
зводять тіні сусідок,
 старих дерев,
немов у трагедії два мафіозі.
Стовпи, немов одоробла,
лякають рашистів.
Село обібрали, як золоту рибку.
Жебраки.
У лоні білої школи
скроні чорних привидів.
На взльоті кажани,
неначе бомжі в засаді,
готові до нової  трощі
домовин в гаражі.
У кволій майстерні
на верстаку сичать мертві,
 три зомбі - сови,
очі їх вовчі від ревнощів.
Всеньки прикольно
регочуть під зливу
чудодійні хрести
від немочі орликів.
У бідній броні півсотні
розбитих тачок.
Повністю вибалушені іномарки,
у пеклі вигоріли
перекошені кузови,
продирявлені
автоматними чергами.
Заяложені блоки
монументальними гільзами.
Неупізнані голоси з німотної сущі
 верещать із вічного
світу нелюдів
 заради усюдизапеклої
війни за неволю
на невласній землі.
Загіпсовані, немов ількові
смоляні істоти, скажені буряти
у центрі порожнього села,
перевернуті догори. Мертвяки.
Підлі гризуни окошились  зночі,
чекають свіжої млості
і крис-мозунів
у гості до розбомбленої корчми.
Незборимий кіт кричить,
неначе юродивий.
Імпортні, тонкі смартфони
старих вождів
 на підвіконнях
розбиті на призьби корчми.
Відстовбурчені довбні
зніяковіли на кутку.
Які стрімкі ці сільські
кажани на балконі.
Блідо-сірі шибки і жовті
неначе ікони світять у поті.
Вивезли людожерів з села.
Негідники.
Обчистили навіть усі горища.
Босота і погань.
Виперли розбійників
за село. Мерзота.
Викрали з храму
всю утварь з майном.
Вишкребли всі товсті
гроші здирників.
Одоробла, тварюки.
Лихі чортяки при зброї.
Практично ці плотські рожі
від злої солі
втратили все нажите.
Боже село без води.
Вискребли всі комори і катраги.
Опудала.
Видерли у бандитів накрадене.
Матнюки.
Вигребли все зерно із хат.
Та хай їм трясця.
Вимели жлоби все добро
і попалили всі хати.
Винесли статую
вождя гайдамаки
 і розбили її на фігурні плити.


Страшна вдова, кума Надя
в легких дрантях, посеред ночі,
смачно мне собі довгого язика
в поцілунку в губи коханого кума.
Ти класна. Ти така рясна, як моя лярва.
А Даня зайшов позаду своєї куми вдови.
Люба моя, не повертайся. Чекай.
Почекай, ще хвилинку. ДАНЯ!!! Ти мій.
Уява русявої про булаву скувала її похіть.
Я ладен тебе з'їсти. Оце справжня сила.
Покачай мене на руках. Я тебе люблю.
Ти тяжка! - ти моя казочка. Зайка моя.
Опускай. Я така спрагла. Я буду мамою.
Її гарячі губи доторкнулися його жала.
Я вже завагітнала. Учора дізналася.
Не вбереглася від твого місюрчука.
Двоє міцно обійнялися при сяйві нічника.
Раптово ухопилась за його міцюра
і вклала в ліву долоню.
Запахом тіла  зап'яло тепло. Рот з рота.
Нагло підкралася до пахов чоловіка.
Дбало нам'яла йому повні  яєчка.
І витягла в себе його приємний аромат.
Даня майже  здався на милість волі.
У кімнату зайшла друга кума  вдова Марта.
засяяла золотими зубами і пишним тілом
з рясними свіжим волоссям. Привіт.
Моргнула сама собі в дзеркало до Наді.
І не дарма, вона прийшла вчасно,
хоче подивитись, як близькі насолоджуються.
Пузата вдова Надя якраз зауправляла
вусатим султаном, що добряче затвердів.
Заюлювала його щебечучим язичком,
а потім вткнулася журавлихою в нього,
і замукалася, від нехватки повітря.
Марта одразу - до неї, взяла її за шию,
витягнула її шию із клоаки бажань. Ти чо?
Надя здійнялася, перед нею перевернулася,
закумкала подихом і ротом. Кайф!!!
Прокашлялась. Оце лайф!!!
Ти, чо, кума, упхала у себе таку булаву.
Хапнула Даня за ноги руками. Хочу ще раз.
Ти ще не навідчувалась буянів, як вчора.
Кума, ти накликаєш халепу собі. Спочинь.
Я умію розтягнувати сама собі горлянку.
Захвачую цюцюрку трьома поштовхами.
А це упіймала хвилю по усьому тілу.
Марта і Даня запетляли руками по спині.
Раптом Марта вийняла з свого ліфу груди
і випрямила свої міцні рамена в бік Даня.
І просто накрила його грудицею-правицею.
Оце ти жахнула! Захотіла стати султаншою.
Куме, пошукай мою схованку пальчиком.
У тебе  - гарний, цілющий сучак.  
Осокоровий ти наш. Що ми без тебе!?
А у тебе Надюшка,  - файна  вирва.
Шоколадна. Масляна. Ціла прірва.
Марта тріснула пальцями по кувалді.
Стиснула. Прокачала. Обтянула його.
Тихе ждання  і розпалення ватри в серці.
Тричі заковтнула джулу і набралася міці,
Завзято порухала головою над міцюром.
Віддихалася. І позиркує на стропилу Даня.
Та  не парься, поКОХАЙТЕСЬ самі, в двох.
Надя вкинула урвань в рот - здійнялася.
Застирчала усім тілом на нероздягненому Дані,
тихо заблагала його поштовхами живота,
взялася за лавиний самомасаж рамен.
А потім поклала голову йому на живіт.
І  собі заспівала, дряпаючи його ребра.
Марта витягнула свої довгі ноги шаблями.
Замуляла пальцями мокру піхву і розтягнулася.
А Даня вже і не вдаваіся до злягання з нею.
Шовкове рожеве платтячко не звабилювало.

Власне вдова Надя  вся, немовби в салі уже,
вдоволена тілом, якби трохи і оговталася.
А тут Марта встала і добралася
до губ свого спокусника.
Нажала йому на груди, і одразу -
стала самиця. Навіжена і прокажена.
Вбрання у кралі - бери і одразу знімай.
У неї відкрита рожева гарнюня матня.
Наче вишнева пашня - з цяцями і з каймою.
Даня віддався гравчині з пишними фруктами.
Трясця в душі така, що його гаряча паля
навіжено заструменіла потрійним
виізверженням в гарячу прірву.
А Надя заканючила вустами, як  мавка.
Роздягайся повністю, ти чо ще в штанцях.
Пишна Надя розклалася на подушках.
Клята твоя пташка, вона з весною в очах.
Давай, кай-дай. Кума, помагай, ми- удвох.
Засутулився Даня, не вагаючись на обох,
вибрався на улюблене хмарище утіхи.
Які ж кумоньки, ви невблаганні в мене,
а я - у вас жеребець, - Надюха, ти ж така
файна мальва. Кума, ти яскрава -  губаста.
Пропхався в твоє рам'я. Свалільна бодайня.
Повільне зняття штанців. Нагадуєш мого Ваню