Прикра тривога суфлера
випадково дивує сміхом.
Полегшало після Гомера.
Позначаю словом свій лик.
Обставин не змінюю глуздом,
стимул читати  Бодлера.
Аби мудрець  зрозумів
простоту буття без віри.
Охопився сльозима на сонці.
Ти не один, якщо у тебе жива пам'ять
про злих церберів напудреного фюрера.
Завтра буде інакше бачення сенсів.
Інакші звуки в словах -
завжди буде в мене завтра.
Багатопроблемні істоти -
твої суфлери ноосфери.
Випадаю із власних шор
шофера бронетранспортера
на всі сторони стратосфери.

Випадково почув чорну пам'ять,
гальмую "Пантеру" з химерами.
Щедра ескадра гейзерів у небі
з бойовим добром гаспидів.
Мій розум не сприймає
біле освітлення прильотів.
Без вікон - глибина в очах.
Це воля. Простір без світла.
Тепер переживається замисел з кінця.
Накидають ядра з дрона-пропелера.
Повна паніка  - перед повітрям єресі.
Одна мить прожита
за десять років війни.
Ти вижив тільки в цікавості
до зумерів Венери у старлінках.

Я  життям вивчаю катарсис в езрах,
а все-таки, оживляю свій досвід пера.
Змінюю спосіб пам'яті власних станів.
Запах речей веде в сторону провокації.
Виклик самому собі. Іду сам на смерть.
Живу без спільноти всередині у волі.
Не варто уточнювати вибачення в собі.
Неначе агресія слів у текстах законів.

Зупиняюсь. Знову - виклик війни.
Добре. Згадав початок, - вивчав числа.
Написав бестселера про Ейлера.
Прикрі промоції - міную любов у душі
з підлаштуваннями. Забув самого себе.
Ціла кафедра комп'ютерів-гуліверів.
Сором бере на себе відповідь - вклавсь.
Прокликав свій час -  застрибнув у мить,
Як мені тяжко вживатись в обранних.
Фантазія зібрала усі емоції у химер.
А ці вічні бачення ракет-шльондр
на рідній землі.  Щедра озлоба
напудреного фюрера-ненажера.

Я витворив у лісі інтерес із простору очей.
Срібнопері літери на опалому листі.
Наповнений. Я - задоволений від успіху.
Нещастя страждає від постороннього.
Пишу і думаю цей текст у смердючій печері.
Слова купую за владу над собою.
А нащо ці гроші, ці речі, ці наряди?
Думки безкоштовні у віху торгашів.

Я на шляху вибору нових потреб і схиб.
Почуття стимулює думку -
я дещо передбачаю
в діях револьвера і мавзера.
Чи варто знуряти ці сенси  істот в собі
у дусі переображення - це криза чакр.
Я знаю, щоб змінити себе, треба мова.
Дихає мова на волю без чеснот влад.

Мій бумеранг збожеволів від совісті
до спустошення глибин, я виживаю,
а пошук реакцій саме там, де не існую.
По-людськи сором обмежує
і відмежовує сухоребрих шкуродерів.
Наявне витягує із мене відсутніх.
Яскрава відвертість зносить мені кришу.

Гарна карикатура уяви по клавіатурі,
хіба що для моєї майбутньої вікі.
Спроба вибіру умання про неволю.
Ознака -  цілі чи мрії. Реалізую здібних.
Усі результати - життя хибні. Цінності.
Реформуюсь в архівах мови своєї землі.
Висаджую новий сад,
не маючи тепер власної землі.

Не треба визріти смислу без виборів.
Відчуваю єством, бо живу змістом.
Я в інтервалі від "навіщо?" до "чому?".
Руйнують матерію. Руйную цінні речі.
Зникає анклав істориків. Переселяюсь.
Ух, сором.  А жива совість -
зовні невидима,
проте жваво живе багатовидом.

Любов - це не прояв. Самопожертва себе.
Сповнений променем в печері смертей.
Без трактувань, знай, єство з описками.
Виклик напруг і стимулів -  за прорухом.
Диво. Ти - звільнений.
Рідні: ти бідний від горя - це я - вільний.
Посаги. Закріплений у прошарку землі.

Самокатування свідомості практиками.
Помер, немов одинак світу, - без світу.
Я ще шукав гідної смерті,
я не випадково зараз закоханий у смерть.
Є борг любові - мені не смішно віддати.
А навіщо? Самопожертва своїм життям.
Я - вільний, бо невирахований в народі.
Страх!!! А навколо - пам'ять молодих...

Жертви війни, -  це я про втрату себе.
Розмовляють від душі - кам'яні люди.
Турист смертник - у камері професорів.
Усі етапи -  по камерам Донбасу,
де знають своє місце і душі, і слова.
Прикро. Полон. Набрякла надія
в рожевій істоті зрадника,
який зламав людей під час катувань.

Таємно шукаю у собі природу почезання.
Гарний гарнір з водою, їжа без хлібу.
Повні кишені  потребами нутр душі.
Громада з від'ємною крутизною  
пам'яті - оживає завжди без нації.
Звичайна крива життя - звиває свідків.
Спільне благо вже віддане
моїм народом за межу  - за сотні війн.

Милує наших полон за межами України.
Цікаво побути. Вигулькнув знову степняк.
Ґаву спіймав. Гей, сокіл!
Скільки даси за навар.  
Не продаю мрії.
Зрію у річці - як реклама сенсу -  весілля.
Краса. Симпатія. Ти маєш візуала і слухача.
Хорошо, ти, - звичайня дурня в слові,
проте правда, ого! - життя по ту сторону -
твоя дружина, яка тобі вірна, діти...
А надважка праця пронюхача війни
хіба що заради аудіала в ютубі.