| Усьо. Допоможу - з Корогоду до Лондону. Просто вхоплю собі свого сорому,
 тому просто протоплю свою душу. -
 Всуну в чорну коробочку шок струму.
 Отут, ось-ось, жорстоко! Словом,
 голосом дорвусь. Угу. Трубочкою.
 
 Ось, чому  дзвоню. Тут пополудню
 розшукують твою Ольгу. Конвульсії.
 Схоплююсь. Просто додому,  боюсь,
 кроком входжу. Отож. Схов. Грузом.
 Без супокою - у кутку. Докорочуюсь
 пузом, пройду юзом до нового моргу.
 
 Сутужно. Комфорт. Моторошно. Бруд.
 Кров. Поруч - з трупом. Сходжу з розуму.
 Чкурнув повз чорну купу. Нудно було.
 Що ж тут у ньому. Одну ноту почув.
 Проковтнув слюну. Шок. Очунююсь.
 Дурно. Просунувсь.  Звур моргу. Жуть!
 Що то? Штурхнув хтось розпухлу пудру.
 
 Цю донну, бонну, молоду  Олюсюньочку.
 Твою горду монну, - повну лосьйону.
 Добродушну, турботну, люблю. Ох, нюх.
 Було що шкоду роблю, - турбуюсь.
 Було що ночую з золотом.
 Отут суть.  Прошморгув з клубочком.
 Прогорю - по всьому. Знову до столу.
 Подруго, Олюсю. Повсюдно тут людно.
 Нову шворку зсунув, зкрутнув сукно.
 
 Умовлю душу свою. Слушно, по добру
 друзю, - брусом. Був слух про чудо-юдо,
 схожу - по воду, до розкопу. П'ю воду.
 Словом очнувсь. Чудо з гугом. Роздумую.
 Од прогуглю одну кнопку
 про того, хто комусь був чудом-юдом.
 
 Сумно голосу, Олюсю.
 Що про нього?
 Стукнув рукою по столу.
 Можу, - сходу осуд - до суду.
 В нього щось з головою.
 Щодо цього. Ну, хто - до про цього?
 Бонус твого докору. Рукою - вдовою.
 Вузько. Тостун. Жодного проходу.
 То що? Розумну  думку твою проб'ю.
 Господу, з мудрою головою промовлю.
 
 
 |