Жбурнув картуза в траву.
Дрімуча чурча-бурда затягнулася,
якась кавалькада на танках,
караул, аврал,
армада України
за валками
на тягачах,
з лавками та лагами.
Така магура витяглася
за чумаками всюди.
Там кавкнув бунт кавказу,
Там курять люди
за кагана з радістю.

Свята мазара,
так, надбав я ярма
на мажах та тулуб,
а гадюча зрада
надбала круту яхту
та бунчук бурята.
Нам крумкаюча жаба
впала в кварту.

Заглянь.
Справжня кам'яна кагарлючка стара.
Як глянув - на маршалку, ця наша
кам'яна баба
в калданах.
А там - санжар в кущах.
А була така палаюча жага на хмарах.
А баба запрягала нам пращура за дюка.
А зараз така крупна - брава дюра вулкана.

Забув, траплявся пан на займах.
У яругах чув сяючу затраву на лугах.
Баба така гаряча в руках
та злюча в груддях,
а бураста, як калач,
жагуча, стара баба,
брусната в знадах.

Туман, впала на вал тягуча бабуляра.
Бачу набрязкала каурму з барана.
Затягла трясуча баба-яга в буранах.
Аж край, крупата, руйнуюча бандючка.
Була базарна, на крупах,  лаюча на куплях.
Нахапалась бабруль бабла, кругляча сума.

Крутнулась мажара, на гуляках-загулах.
Худа душа, як вчула, блавута маджама.
Пахуча стара хата,
а кагла як зряча лагута.
Брутальна, бурдючна з бундюком.
Слаба, руйнуюча кагал, п'янюча.

Пульсуюча павуча збруя. Надумав я.
Ядуча кляча буравна  заплакала,
малюк в штанах - слуга.
Бунтуюча раба, ряхтюча, балакуча, -
на брусла падаюча басюра.
Танцююча, блукаюча душа.

Любляча правнучат, така падлюча...
Тай часу пам'ять, встав, як сатана.
Закарбував буквар. А карта - казка!
Марна нащадку ступа в Українах.
Лукава тьма. Статуя найманця.
Та спрага шукала в шлунках правду.
Клятьба палат. Зваж, як в рай зайшла.
Хай тяма наказала взять.
Жадав загадку. Важав, вгамую, -
заламував, як владу. Ну, бувай,
мука взялась. Заграв ману рабам.


********
Був рік мільйон мільярдів тому.
Була тоді земна зима із снігом.
В'язалися циклонами вітрища.
Я теж струмився - грав по всіх потоках

Тоді я був на краю межі мегалактики.
Літав розвідником Чумацьким шляхом
Поміж яскравими просторами зірок,
Од зараз глянь, яким я був нейтрином.

А потім перемезонився спінами,
вік стугонів в джбурлянні гравітації.
І що тепер я, просто пломенію курганом
у космосі з іскринками у сяєві твоїх
думок.

Провалюваюся намарне в чорні пущі,
Моє єство, мов пекло нестабільне.