| Варел Лозовий***| порохняві пальта обіймів  старих кумплів
 не бачених сто літ переліт
 столик літр балакучий історик
 аби не істерик
 
 вранішні докори
 коли рури горять та гудуть
 як в тибетський судний день
 смарт як мозок а гаман як серце
 та якщо гаман запхати у смарт а це можливо
 та недбало брязнути об ліфтову підлогу
 щоби він лежав як поранений гал
 напівбоком напівзіщулений кучерявий
 та мокрий від розпуки
 і де той дротик що поцілив йому в стегно
 дві тищі літ тому?
 певно пережив вже поспіль сотню інкарнацій
 і переродився хаймарсом допіру
 
 в холодний день душа просить у бога
 перевзути їй гуму на зиму
 та залляти в гальбу замість пиваса антифриз
 антифриз це насправді ворог фризів
 тобто мешканців фрісландії
 держави що давно розчинилася
 в темряві середновіччя
 на кшталт бургундії чи пьємонта
 і про це пам’ятають тільки кінчені
 фахові медієвісти
 та ці дурні напхані невідомо чим мізки
 вальтер скоттів квентін дорвард наприклад
 перебував в якості антифриза коли мав битися
 на лицарському ристалищі з вершником з тих країв
 
 а в спекотний день душа вимолює у долі
 тільки затінку і вітру вітру і затінку
 та ще прохолоди коханих долонь
 на вилицях та лобі
 коли їх пучки пульсують
 як подвійні зірки з недосяжної
 глибини всесвіту відкритого навстіж
 як балконні двері покреслені навхрест
 скотчем та картатими кілтами фіранок
 заперечуючи долаючи
 нестерпну задуху
 та сто світлових літ самотності
 цілих сто світлових літ самотності
 | 
 2022 © Варел Лозовий |