Кажуть, це літо світу відкриє нові імена,
Сховані здібності, правду, що спить у пуде́лку.
Наливається зливами соковита густа зелена́.
Світ чекає на світло, подвійну на небі веселку.
На пророчі слова поміж літніх злив і громів,
На підтримку країн та на волю Всевишнього.
Відбудову любові, милосердя, доріг і домів,
На вареники вдома з шовковиці з вишнею.
Кажуть, осінь буде для всіх непроста.
Але ще складніше — хіба пережити зиму.
Знімаємо нашу країну із розп’яття Христа,
Славімо небесних героїв. Також — земних із ними.
І ходить по світу серйозний задумливий Бог.
Усміхається сонцем — має усім світити.
Нам вже достатньо суму, страждань і тривог.
Здолаємо й зиму. А поки — слід жити літом.