Віл

  *    *    *
Хотів у гай. А там бугай.
— А ну, бугай, гайда в сарай!
Бугай не хоче, хлеще хвіст.
Хвісь-цвісь, хвісь-цвісь.

— Бодай не рай отой сарай.
— Бодай твій гай не кращий рай.
— Гуляй бугай! Так, тільки знай,
що через яр чужицький пай.


— Де ти, мій віл? Де ти гуляєш?
— Добре. Живий, жвавий, пихатий.
— А що тобі стало? А що собі  маєш? —
– Перелякався, поник бурхатий.
— А чи ти, юродивий? А чи сліпий?
— Я тут завжди без сили  твоєї!
— Ти де бродив, такий щасливий?
— Я в гай бродив, джерел пив у теї.
— Чому у тебе гарячі очі?
— Чому ти оббризканий слізьми?
— Де ж був ти,  рогач  старий?
— Там за камінням, бродив життям.