мої прадіди Тихон і Прохор
прабабусі Мотрона й Ольга
були світлими роботящими щирими
стрункими усміхненими терплячими
любов проявляли в роботі
раніше не заведено було
багато говорити про почуття
чи скаржитись на долю

дід Іван ставився до коней
із такою пошаною як до людей
через те вони його не раз
рятували від смерті
дід п’ять разів тікав додому
коли його примусово
хотіли заслати в Німеччину
гарно співав баритоном
був справжнім господарем
повернувся живим із війни

бабуся Марія більшу частину життя
пілкувалася про людей
працювала в лікарні
була медсестрою від Бога
турботи кожного
настільки глибоко брала до серця
що одного дня воно не змогло
їх усі умістити
навіть сьогодні
старожили чи їхні діти
з пошаною згадують
медсестру Марію Прохорівну
як чуйну й світлу жінку
прекрасну майстриню з вишивки

чоловіки й жінки нашого роду
яких я навіть ніколи не бачив
імена яких вже й не дізнаюсь
я вашого світла паросток
спасибі що є нашими янголами
моя хата земна ваша — небесна
але стіл у нас спільний
родинний великий
щедрий дубовий