ДУРИСВІТКА-ЯСОЧКА-АФЕРИСТКА

Лагідна посмішка сонця на світанку ловить його,
тим-то й ба, в його очах  ЯСОЧКА-АФЕРИСТКА..
Він витанцювує над першою впійманою спокусою,
обірвавши з її очей павутиння.
В його душі фурія чорної ночі,
червоногруда і дика  широчінь,
як завжди штормить і шаленіє...
Бо вночі  набридло чоломкатися з ним,
вона  підступно наговорила йому всіляких дурниць
та сентиментальних нісенітниць, коли той прошепотів:
"Я люблю твій шарм". А зараз щемлива
заздрить мандрівникам в широченних брилях.
Нетерпляча зранку особливо пручається.
Тепло в ласкавих променях сонця дивом освітлює
блакить її заспаних очей. У голові – шури-мури,
а в серці – смерть ночі, проте чорно хресна покоївка
розмінює настрій, і  золота рибка дошкулює  так,
що вона знічується перед щедрим дзеркалом.
Набридливий, як заправський штурман пікірує
сон, його серце точить черв’ячок.
Через край шугає щастячко, в той час
як блюзнірський заміс  химерної душі пропонує волю,
а шуря-буря пропонує цинічних щигликів  долі.
Перекручується передсвітанковий
дикун-туман, скрізь пильнують
інстинкти осовілих дурисвіток.
За те який гарнісінький горизонт,
потрісканий скляний обеліск вітрин.
Випадковий в очах спітнілої неприязної зіроньки.
Сьогодні при відповідних обставинах деякі
дівчатка-янголи під каштанами
дозволили собі розправити найінтимніші крила.
Тихо-мирно розтринькали емоції в нічному клубі,
і звичайно, запашіли з усіх сторін.
Заметіль пелюсток віддала їх одинокому на мерседесі,
і недорого взявши, чкурнули до найміцніших істот,
щоб поламати і перед ними свій гнучкий хребет.
Ради високої мети ряхтить  ілюмінація,
яскріє та височіє  закодована афіша,
на ній  дотепно гострить зміїстий язик моделька,
зоряться надуті груденята окутані  павутинкою,
фізіономія впіймалась на гарячому задоволенні.
Це для зовсім темних зажер з понівеченими  вухами,
зокрема, перехожих в чорних окулярах.
Пантонімічна ілюмінація зовсім не цікавить
оббризканий нічними дурницями ранковий місяць,
що гойдається  на задрипаній вішалці  
в заіржавілих кайданах.
Просторіше в небі розтягнуті хмари,
струнка місячна архаїка ледь блакитніє,
каламутно доходить даленіючої щільності...
Зваблювати більше нікому.
приємна усмішка на  її  личку.
Душа – дотепна на хабар по всіх усюдах України.
Анітрішки жаху в підлих очах.
Варіює своєю фізіономією помолоділої.
Вибагливий до відвертих вирвався.
Фе, йойки. Гаряче тіло ховається в ніщу,  
бігунки в очах прострелять веселицю,
судомами cлави витрясли душу,
зваблювати її більше нікому
в котеджах велетнів та карликів.
Доблесні люди отримують облизня!
Жахлива правда, по всіх усюдах.
Пережите закралося в підлість керманича.
Який фігаро не зрозумів голодранця
з капловухими та  з  каламутними очима?
Закишіли цвинтарі з білими пацюками.
Чисті колодязі перетворилися у кендюхи.
Антикварний мерседес чкурнув під  дорогу
і потонув у дзеркалі зеленого Бугу –
так і пішов світ за очі лихий сон.
Спотворені пестощі мармурового сонця
виписали приємну усмішку на її личку,
силует якого проектувався  вночі
на тюремній стіні привокзальної вулиці.