Ранкові приморозки в моєму старому саду.
Золоті яблука в густому тумані мокріють.
Спакощений буревієм паркан тримає гілля.
Замурзаний виноград синіє на парапетах.
Перші заморозки відігріває жовте сонце.
Широке листя калини багровіє на очах.
Яскрава кров моєї землі в гронах калини.
Світанковий клопіт в саду розпочинається.
Зграя галасливих горобців
пронеслася до скошеного збіжжя.
Попадало мерзле листя грецького горіху.
Сойка знайшла горіха і понесла його кудись.
Розмокає іній на пов'ялій нечепурній траві.
Замокли ніжки молодих трирічних прищеп.
Мокрі тумани опадають, розвиднюється.
Прозоріють старі півстолітні високі саблуки.
А на яблуках альдареду вмивається сонце.
Красуня з налитими грушами грає барвами.
Золоті ранети у густому листі, немов у раю.
Одна сива симеренка не злякалася приморозків.
Схудла за ці роки баба, що зчиняє переполох у саду.
Осторонь червоніють ягідки пізньої малини.
Яскраво біліють яблучка сніжного кальвію.
Потяглася за гілкою рука, а та тицьнулася.
Блиснула роса червоними сльозима на
ягідці царського  кизилу. Виснажився кущ.
Біля межі проснувся чепурний барбарис
і одразу замружився мініпусінькими ягідками.