Варто, мабуть, посадить калину
Ще одну до тої, що вже є.
Хай росте розлого біля тину
І душі наснаги додає.
По весні цвіте духмяним цвітом
Й ароматом серце веселить.
Потім одяга коралі літом
Й в них аж до морозів вже стоїть.
Навіть, коли прийдуть заметілі
І сумні, холодні зимні дні,
На землі збілілому вже тілі
Ці коралі ятрять, мов вогні.
Так, калина завжди тішить око,
Всі часи, о будь-якій порі.
У душі і домі завжди спокій,
Коли є калина у дворі.
Наша берегиня родоводу,
З тих віків, що зникли у імлі.
Гарний символ нашого народу —
Символ української землі.