укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44608, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.06.15
Роздрукувати твір

Сергій Негода

Веселі комори

Старезні скелети
дерев-потвор в садках,
на них тепер не сідає
сизий орел, а над ними
висить  сизий сокіл.
Вже все перемелено в щедрі
пожертви хлібів
з преусяким врожаєм.

Бере Ярема  ці немічні хомути
і веде  молодих жеребців,
прив'язує  кобил
до стовбурів височених беріз.
Міцні шпори замочує  
у солоній ропі,
аби на смерть лихих ідей
не йшли чаклуни,
бо у весільному сні
одні заборонені комори.

Зранку велике тісто,
серед тенет і котлет
збито інтернет-штакет,
проте в одній широкій
діжі делікатне місиво,
чогось довго сходить,
і ледь росте цей бешкет
в хліві без сонця велет-коровай,
Один раритет серед прикмет,
ґаджет діждався лихої хвилини,
розправи над силуетом милої
в забороненій коморі.

Весільний, гарячий бенкет.
Врешті  злет етикетів з шербетом.
Трепет та лепет, - зійшлись
до милої згоди свати,
з семи криниць-світил
вічні джерела віків,
врешті вилетіли без руля і вітрил
три лебедиці з комори
У них нерви геть до семи небесних
міцних крепіль-жреців.

У веселому селі під п’яну руку
на старій ниві визріли
сині волошки із сім кіп
озимої пшениці.
На покуті сидять зріднені,
близькі файні красавки,
на цім світі радісні діти.
Тепер усі величні обереги
просіяні свіжим зерном,
знесені  до замальованої
півнями комори,
на вісім білих
переречених жрекинь,
котрі випекли на все
веселе село
підземні пречисті сили
нових героїв
із трьох позолочених дідухів.

Втретє прекрасні півні,
помальовані у коморі,
вкотре чекають Віри,
вогняної горлиці стид і сором
та здоровезного сокола,
збоченого на голову.

І ось перечекали веселі
скажену бурю весілля
з чорною куркою
під скаженою піччю.
Передусім білі
міцні жеребці
переприв'язані
до низочезних беріз.
За велінням сватів
міцні конони зайшли в комору,
прикрипіли червоні блискавки
через обоє дебелих плечей.

Конюшники обнюхують
молодого соколика,
обстежують молодого
бояра-перелесника.
А всюди чути не перечути,
як гримить сонячний бубон,
в котрий б'є молодий бояр
в червоному перед забороненою,
темною коморою.

А у цієї подружки ще пучечки
з сушеними ягідками
червоної калини на вухах.
У неї суворий перелесник
з довгим вогняним
мечем за широким
шкіряним ремнем
готовий злягатися
в забороненій коморі.

Оце на якесь лихо,
і вдаряє мечем
блискавка по землі.
Скидає з себе
червону сорочку,
пошиту білими нитками,
стрясає буйну шевелюру.
Кладе гострого меча
перед коморою на колоски.
Переступає через цей меч
і має  вогняну халепу.
Буря хутко перелітає  
поріг забороненої комори
і стоїть стовпом поперек.

А в темній коморі -
біла перина на сухій соломі.
А за дверима комори -
вогняна горлиця,
наречена і наречений
лежать на білій перині
і палає золотим сяйвом
гомін весілля,
все село стало сторчака.

Не сонцем біситься
міцне серце сокола.
Цілу годину гарцює буря,
в усі дзвони дзвонять
на все веселе село.
Веселіють дахи. Вереск.
Сплеск та бурлеск ласк.
На цілу горошину птахи
цвірінькають і кушпелять.
Від хати до хати відтиск і затиск,
дзвенять господарі
усіма блискучими ключами.
Стоїть тріск і ляск.
Від хати до хати
веселі музики будять оплески
перезвами молодих дівчат
за  хутких юнаків кохатися.

А це вкотре сьогодні
роздушили чвертку пани,
в забороненій коморі
сплять веселим сном.
А це веселі пащеки
вже бісяться на вигоні.

І раптом злітає над селом.
Несамовита велика буря  
вмить викорчовує на розпутті
усі молоді сади по обійстям.

В осінніх гаях
білі берези поламані
під дебеле коріння







2021
© Сергій Негода
© музика: Сергій Негода
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні