укр       рус
Авторiв: 415, творiв: 44155, mp3: 334  
Архівні розділи: АВТОРИ (Персоналії) |  Дати |  Україномовний текстовий архiв |  Російськомовний текстовий архів |  Золотий поетичний фонд |  Аудiоархiв АП (укр+рос) |  Золотий аудiофонд АП |  Дискографiя АП |  Книги поетiв |  Клуби АП України |  Лiтоб'єднання України |  Лiт. газета ресурсу
пошук
вхiд для авторiв       логін:
пароль:  
Про ресурс poezia.org |  Новини редколегiї ресурсу |  Загальний архiв новин |  Новим авторам |  Редколегiя, контакти |  Потрiбно |  Подяки за допомогу та співробітництво
Пізнавальні та різноманітні корисні розділи: Аналiтика жанру |  Цікаві посилання |  Конкурси (лiтпремiї) |  Фестивалi АП та поезiї |  Літературна періодика |  Книга гостей ресурсу |  Найцiкавiшi проекти |  Афіша концертів (виступів) |  Iронiчнi картинки |  Цікавинки і новини звідусіль |  Кнопки (банери) ресурсу

Опубліковано: 2021.06.13
Роздрукувати твір

В'ячеслав Рассипаєв

МХ-492

Да не вонючий он, но запах всё равно
не соответствует канве моих пластинок.
Пускать такого к ним вконец недопустимо,
но он прорвётся – впустит в горницу минор.

Винил придётся поломать на черепки:
иначе – ноль по фазе, хоть перепрошейся.
Я здесь – не самый вредоносный вид пришельца,
но – не выслушивают. В бляхи бьют с клюки.

Пластинкам нужно продолжать меня вставлять,
а не чертить перед глазами рот калеки.
Он – вечный нищий. Он приходит на котлеты,
не замечая в них прослойки из маслят.

Терпенье лопнет – будет Страшный самосуд.
Но – не уймётся любопытная Варвара:
винил в шкафу перебирает для пиара
и вопрошает, аки царь: «А есть Алсу?»

Мои же мысли – о желанном братане,
чей даже свитер пахнет солнечной космеей.
Вслух дать понять большую разницу не смею:
кто гарантирует, что срок не впарят мне?

Потом вздыхаю, признавая лоховство,
корю каких-то судьбоносных насекомых,
строчу петиции начальникам месткомов
и по копейке да по две коплю на ствол.

А он всё роется. «Чья фирма? Кто поёт?»…
И металлической мезгой в лицо мне дышит.
Уйдёт – а запах недососанных пустышек
ещё лет пять не даст почувствовать полёт.

…Чьих рук тепло меня спасало, тот в морях
не для меня плезиозавров надувает.
Непринуждённо скрылась тропка грунтовая
в заросшем грабами пристанище нерях.

Ну, унесло его. Забудь. А принесло
лабазным ветром из бесцветного болота
бутылку уксуса, закрытую неплотно,
и пикассовщину на выцветшем табло.

2021
© В'ячеслав Рассипаєв
Текст вивірено і опубліковано автором

Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”

Написати відгук в книгу гостей автора


Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.

Концепцiя Микола Кротенко Програмування Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поезія та авторська пісня України» — Інтернет-ресурс для тих, хто відчуває внутрішню потребу у власному духовному вдосконаленні