Ти згубиш любу дівку, чепурну, в бурштинах.
Не викупиш. Візьмуть її людную в люди.
Висій білі сніги з вершин, ніби з туги, в дим.
Мудрий любити сурми сивих убивць
Величний Остолоп Дурбас Одороблович.

Дурсвіту учити хитру заплутану бурзину
під пісню-дурилку рухливу. Не уникнути мук.
Умитий грішульками, був ситий покинутий.
Мудрий любити схиму сизих убивць
Бридкий Одороб Дурбас Остолопович.

Гіркий ноктюрн  вимитий з мрій в літургії.
Лихий біжить злитись на лютий путь світів.
Шмигнув між вибритих зубрити різні бунти.
Прикрутив мінуси унутрі викишкованої бузурні.
Бузувірний Дурбас Остолоп Одороблович.

І шкулить в чистій криниці гідну душу рійці.
Чи бути? Ти, ніби турбуйсь, - ти мусиш чути.
Буркіт вистиглих дющ шулерів. І сурмить.
Пирхнув під хмару чуйну і прикинувсь
Вишуканий Дурбас Одороб Остолопович.

Ти змішуй в житті запухлу журбу мух
 під хист схудлої в сумах душі.
 Примружуйсь під тишу в грім скутий
при зустрічі в скруті музик із вулиці.
І криши пундики химиним курвам.