Сергій НегодаМісто бомжівТріпотить дощ долі. Злочини із безодні. Під покровом ночі гримить під вікном. Сторожі богів світять громи богинь. Простори прозорі навколо води. Погоні. Сокіл з долини. Стогін порогів в Божій воді. Пророк виник. Прозрів. Нові окови вдів. Живі чорні вогні очей. Пильні сни в зомбі. Оний монстр. О, бомж. Зов зомбі кортить віком. Мимохіть світів змовчить ріг, зі сторони втік. Схожі соколи в мороці. Двобій сторін. Бій. Болотні коловороти богів осторонь втіх. Мовчки із Божої крові родивсь бомж світів. Свіжий прорив променів до вогнів доброти. Ловко оком гордо, віщось з мого шоку. Ти з носом... ой, голос, мов ток. Сполох. До головних троп, розчовпом доповз. Зомбі-дорошко, ось, хлоп вийшов в політ. Голий і босий. Вбогий і бідний вік бомжів. Виріс із вільної птиці. Гомін від трощі гріхів. Вісить повз дороги. Ги-гичить в мороці. Візьміть від них осінь... многих вбогих. Ви вільні!.. Вибиті і здорові в гробах. Свірчить збіг, між біль від втоми горить. Хотів провістити нових ворів. Із дворів. Відколи мить, мій крихітний світ зомбі зміг вирізьбить всі долі володарів. Схолов мій хліб під сіль. Рід і кіш. Тіш. І ні з ким випить вин. Бо стільки вини з пишномовних промов гордивих. Блиски сльози. Вищир. Чорний зомбі. Клич вищі притчи. Звідки попіл води? Спокійно. Гнів. Розлом грози. Осінь. Дороги свист. Золоті пориви листви. Розгорнись мій світ із Голгофи до Вінниці. Огородь. Що од того. Місто в цій товщі сил. Вдвох от комор борзо втік. Він втік. То ж бо! Чого доброго, зомбі виник. Сорок похорон вдов. Ой, вдоволь бомжів. Схопив з поклонінь тобі свою долю. Сокіл з Вінниці. Господь з ворохом. - Ото гонор, - то що ж допомогло тобі Ворожство війї... Хором в одно сопло горлом позов, щойно під шторм ізморів. Рокіт авт з пишноти. Бойкіт правд з гіркоти. Води водоворот - ходором. Ворог твій. От чобот вольно. Молись своїй волі. Зомболов. Гострослов з почтом встиг. Знов дощ. Розмокло довколо. Мій посох. Місто, ти дорікни широкій голоті в бідноті. Позор обох болот з оплотом. Мотлох. Коротко. Жлоб Ололько в огорожі з однобоком всох одороблом. Оглох. Звідкись клич. Біжить від вини тихий. Вибори. Ти виборись із бомжів, місто. Грішний він. Смикни чорний волок бродом. Ввійдіть пішки в свій дім. Ось той зомбі. І нічичирк. Втішивсь від вихорів космосів. Тихий дзвін зорі з бійниць. Тінь білої біди. Гніздо чорних божків з усіх боків гримить. Милий вид Божої милостині. Ти Живий. Ти одірвись, мчить мить. Промінь зігрів. Світлий квіт свічок світить. Добродій мій. Білий світ швидко промчить повз місто до столиці вічно один в Господній плин. |
2021 © Сергій Негода |