Сергій НегодаНавісні зливиЯкась стіна на Пустинці з сизими граціями смерек. Свистить і скрипить різцями криці блискавка. Риски світла аж в Стрию. Віч-на-віч. Зблиски в Пруті. Підкажи, звідки так світять? Хвилинна злива вціліла на крутій Бистриці. Звідки ці сині зграї? Відтіль! Над брили дахів свистить закличні слави. Страх, як жити, коли бризкають стільки язичницьких сил в Сукіль. Сам я з мріями з Дністра. Засяяла в міхах хіть Прута. А із найгірших дір Карпат зімкнувся клич Боржави: "А завтра - вам всім - клямка!" Сліпа арфа щедрої зливи зривиста в нахил зрізів. Клекіт гріхів зблизька. Віща сила каміння дзвінка. Біла рвія наламала гілля. Зірвала запах квітів біля Путили, втаїть калину життя. Як, ти, живий надіями в пристрасті крила. Трембіта квітня на шляхах, ніжна в цятках пляма сонця. Аж там мірзаста пам'ять Лимниці. І в пізній час річки Тиси сплива на сяйві зливи на п'ятий Майдан, а там і раній час настріч птиць настав для птаства. Ясна хвилина зіркастих чистих квітів вишні після важких злив. Дарма, звітривсь плач крильцями від кривавих слів. Злякався той, що в криниці. Назавтра в нас багряні лани та рівниця на схід. Розбиті тонкі орбіти м'язистих хрущів. Скрізь. Вічний засів життя. Ластівки. Не спиниш. Дитя страхів вкипає від невмирущого. Навчився вірі ратай в гранітні віхи трав. За три дні щастя стільки втрачав надій з дітьми. І спалахи птиць затаїлись в садах. Я визрів. Я зрадів. Я засіявся, напившись зрячих віршів. Я розвіявся в крилаті пісні. Рілля завалилась під звіробій. Рілля підламала плуги скіфів. Вкрали наснагу крил, видно, віщунка давнини, залила зливами ниви. Навісні зблиски зіниць від сивих злив, із пітьми. Застиг жилавий пан біля вікна. Втрачавсь. Він забрав свій спів на дримбі. Діла не вдячні. Ця лінія стихії прийняла всі далі. І шал бджіл заспівав. Блідий і бліда спалили на криші пронизливі вії. Я забіг під навіс від зливи між криші. Хвищить і кипить від води. Я просто мокрий і в сажі. Засміялись ластівки від моїх слів і сліз маля. Мій скажений світ засліп, і таки жар скрізь. Аж пізня вишня зацвіла, аж зімліла душа в чарті. Після зливи в найкращих бажаннях вийшла мати. Назбирати цвіт для сина. Срібна крапля застигла на вії, ніби щастя слів'ят, після дзвінких падінь скрипаля.
|
2021 © Сергій Негода |