Шлях запах кажанами. Їду в Варшаву.
Ясніє дорога з ранку на щастя братуня.
Так накрапував струмами дах.
А в груддях багаття. З краю в край.

Медвяна гречка руда на зрубах Любомля.
Жарка арка-райдуга над Україною.
Журава-дуга багряна на залуках.
Загула у травах саранча. Курява в гаях.

Хай заграву шукають у клунях валуни.
Кам'яну рясну млу заступала луна тягара.
Мавруня зайняв в гаю з гайворонням
 забарну барикаду на закутках.

Жалюща куца кропива, ай жавлюща.
Слухала ватру, жбурлялась, згасала братва.
Чула плач синява золота на вогневій,
в навантаженнях трактора чую клич журавлів.

А важка курява на шляху забула про втрату.
Замахнулась журба на таку сумну канонаду.
Загаялась хазяйка з сажею, настраждалась,
 а назад вже матуся з нянькою заругалась.

У танку струмка я шукаю правду-хмарку.
Сурма, буду я тут, в саду жаданних яблунь,
 чути завзяту курдянку-ткалю в подолянці.
Бувай, густа курява. Та й зачахла карлуня.

Замандрувалась в наругах туга.
Хай, трясця, смута проснулась.
Сяйнула в трудах найтяжчого плуга.
Спалахнув салют над буграми.

Калина зацілувала ластів'ячу хатку.
Залунала хурда-курява на круту красуню.
А в сушарні на замазку лазять жучки.
Я слухаю зранку навалу-атаку в надрах.

У гаю вся у ранах впала манюня роса.
Завтра святкую спрагу навкруг майдану.
Устань курява. Устань курява. Курява.
Нагадай рукавам, що втята права рука.