Більйон тюльпанів
скарано на горло у цей день…
Вони, як бройлерні курчата.
Така стандартна, вкрай
банальна витребень,
шо тільки жити лиш
змогла почати.

Та вже каюк, капець,
гаплик, кранти,
заіржавілі кров’ю гайки!
Тремтить обрізане,
смердить та хробаком свербить
в тонкій пальчатці з порідної лайки.

О, то необхідний,
конче всім
потрібний ритуал!
Бодай хоч раз на рік
віддати честь і шану.
Твоїй кицюні - твій
скажений ріг, нарвал,
і тричі вишиваним
матом твою маму!

О, твоїй міці криця і огром,
мій оборонець лютий,
ситий годувальник!
Мій лом, шо суне напролом!
Моєї вроди гідний залицяльник!

Більйон тюльпанів,
стятих попід корінь у цей день
ти покладеш до ніг моїх
або так щиро в ручки всучиш…
Але назавтра верне сіра,
дріб'язкова потрібень,
якою ти мене й себе
так непомітно мучиш.