Останній день листопада фарбує
В рожевий колір небо надвечір’я
І зграйку хмар, що неквапом мандрує
Неначе птаства невагоме пір’я.
Рожевість ця туманом осідає
На парки у останках позолоти…
Це гарно так нас осінь покидає,
Тримісячну довершивши роботу.
Біжать хвилини, швидко сутеніє,
Без поспіху її стихають кроки.
Вона іде, залишивши надію
На рандеву наступного вже року.
А нам потрібно зиму зустрічати –
Для нас такі щорічні зміни звичні –
Й просити зиму знов пофарбувати
У білий колір вулиці столичні.
Потрібно, щоб мінялись пори року.
Це явище таке природнє, сутнє...
І нам важливі змін системні кроки,
Бо лише в них надія на майбутнє...