Птахи збираються у зграї,
Вже й молодь стала на крило,
А літо тихо догорає
В полях спустілих за селом.

Бо там, де колосилось жито,
Гуляє вітер по стерні,
І сонце в небі сумовито
Останні літні лічить дні.

Вони з'являються й зникають,
Немов у вірій відліта.
Ні, це не дні отак минають,
А мною прожиті літа.

Де ж крила, ви, мої юначі,
Щоб в ясні полетіть далі?
Хотілося б. Але, одначе.
Вік прив'язав вже до землі.

Хоча душа ще молодіє
Й з птахами рветься в вишину,
Піду у осінь й буду мріять
Про ту, прийдешню ще, весну.